Яків залишив ведмедя наодинці й поплівся по лісу назад до стежини. Трупи коней викликали в нього лише найприємніші відчуття. Він згадував про власну смертність і тому заспокоювався. Власне, від одних тіл піворк підійшов до інших — гоблінських. Залишені травми від зброї Бодомара були жахливі, але Підмогильний радів тому, що мав змогу працювати пліч-о-пліч з людиною, здатною на таке. Він схилився над одним із тіл і перевернув його на спину. Яків трішки знався в гоблінах, як мінімум — знав гукляк, їхню мову. І подумав, що міг би згадати, звідкіля ці істоти могли прибути.
Друїд почав проводити пальцями по окровавленій шкірі гобліна, стираючи багрянець і шукаючи якісь племенні помітки: татуювання, спеціальне шрамування, або ж навіть інкрустовані в шкіру дорогоцінності. Він, звісно ж, не знав всіх племен гоблінів, але надіявся, що про цих міг би чути хоча б щось. З нього він також зтягнув футляр для карти й золото. Останнє планував розподілити між всіма на зібраннях, або ж просто у вільний час.