Яків по закінченню випрямився й вийшов вперед. Тіла мертвих гоблінів вразили його погляд. Він чомусь подумав, що варто було б залишити одного в живих, хоча б одного. Піворк належав до тих істот, які не звинувачували нікого, бо вірили в те, що мораль в світову не існує об’єктивно, і що насправді немає поганого і доброго і все відносно. Та, тим більше, живий гоблін міг би розказати щось — Яків, на щастя, знає їх мову. Та, все вже закінчилось. Поспішною ходою жрець направився вперед, до коней, але зупинився біля Сібо і Бодомара. Пустими очима оглядав мертвих.
— Потрібно прибрати коней, щоб проїхати далі. — Він поглянув то на першого, то на другого із живих. — Комусь лікування потрібне?