Яків любив шинки за їх атмосферу простоти й за їх головну функцію — бути вузлами зосередження головних новин найнижчих класів. Серед найнижчих класів було найбільше страждань, а значить вони як ніхто інший не говорили правду про цей світ. Яків не пив вина й пива, а замість купленої їжі жував магічні ягідки, які створив перед цим з допомогою магії. Він сидів за найбільшим столиком й час від часу виловлював із захожан деякі погляди, щоб завести довгу філософську розмову на загальні теми. Однак, він розпрощався з старим рибалкою якраз перед зустріччю зі своїм другом — Гандріхом. Про Гандріха Яків знав небагато, що і любив в ньому — він вмів тримати язик за зубами, чим і створив навколо себе простір для безпечного бізнесу. Хоча, Яків також знав, що в розмові Гандріх був доволі приємним, і він знав, як вплинути на піворка зі своєю пропозицією. Підмогильний не міг йому відмовити.
А потім почали приходити шукачі пригод. З кожним Яків привітався поклоном голови. Із-за стола не встава — його лісові манери не включали подібні столові ритуали. А коли зібрались всі, він приєднався до знайомства, розуміючи, наскільки це буде важливо для всіх.
— Що ж... мене звати Яків Підмогильний. Жрець і слуга маловідомого бога, якого серед простого народу Чессента називають просто — Лішим або ж Лісовиком. Навряд чи ви зможете проявити неповагу до нього, тому, можете намагатися, якщо так кортить. Я володію магічними здібностями: знахорськими, а також володію герметичним мистецтвом, якому навчився у свого бога, а також інших друїдів свого лісу. Щодо завдання, друзі мої, то я маю віз і сильного вола на чолі. Якщо в когось є лишні речі — скидайте до возу, і краще зробити це зараз, бо відправлятимемось зовсім скоро.