— А що ж це ти вирішив взятися за прибирання? Видно, допомога тобі дуже потрібна. — Як завжди єхидно сказала Тантанелла, дитя вулиць, але й сама схопилися за довжелезну щітку на палиці, щоб згрібати бісове конфетті. Видно і Варбаргун був вражений в серце таким актом альтруїстичної щедрості Віктонда, що й сам відклав пляшку на стіл і склав руки на боках, наче Бюро називалось «Варбаргун», що є скороченням від імені «Варбаргун».
— Так, щось ми тут й дійсно насвинячили. Наче в майстерню до Шеви зайшов. — Пхнув ногою спіральну яскраву стрічку з блискітками й потягнувся. — Тре привести до ладу місце, раз тепер тут простому люди пити заборонено буде. Хто ж то, вбіса, знав, що сюди заходитимуть клієнти в пошуках стародавностей. — Чи то пожартував, чи сказав як вважав — іноді дверга було важко зрозуміти. Він почав совати вітрини, щоб Тантанелла могла вичісувати звідти конфетті й іншу блискучу дрібноту, а Молекур всмоктував пісок й пил, наче отримував від цього якесь глибинне задоволення, аже пищав від радості.
***
Робота була здійснена швидко, й через деякий час Дюшес став виглядати як раніше. Великі, та легкі як пушинка мішки подрібнились в «поглиначі»* й перетворились всього в один стандартний брикет і два маленьких. Це 5 срібних мір, або ж стандартна порція шоколадного морозива в «Ice-Realm»**. Звісно, Тантанелла збиралася віднести брикети в найближчий пункт, але зранку. Вночу ходити провулками все ж було небезпечно, не дивлячись на прогресивні программи поліса.