— Ей, Джеймі-і, а ти не міг купити кращого пійла, ані ж ця жалюгідна дешева подоба нормального пива? Ти виглядаєш як той, хто п’є без пересиху, а в алкоголі все одно не розбираєшся. У нас ж свято! Пройшов уже цілий рік з пір відкриття вашого... бюро. Ага! — Товстий і занадто небезпечний на вигляд світловолосий дварф відригнув спиртовий напій і закинув тяжкі ноги на скляний кавовий столик, привезений із Селемптема* по ініціативі Гаррі. Це був Варбаргун, старий знайомий Гаррі й Кай Оли, близький друг Гаррі по роботі і один із товаришів Соломона. Майже як член сім’ї. Дварф, старший за всіх років на 10, та знаменитий своєю інфантильність в позаробочий час.
Раніше працював механіком, та як тільки загострився конфлікт з наркокартелями на околицях полісів — взявся за зброю та став найманцем. Має рейтинг ред-6 в системі «СКУЛЛ»**. Характер веселий, галасливий, непокірливий. Має дружину в селищі десь на околицях ріки Лагос за Крешбангом. І чотирьох дітей. Здається, додому він повертатись боїться, та в бюро полюбля проводити час. Особливо в барі для персоналу, де йому наливають безплатно. За весь час існування бюро, дуже допомагав своїми вміннями й зв’язками. Та останнім часом в нього повно роботи. Частину він відклав для кругленької дати — Бюро виповнилось цілий рік.
В середині багато облаштованого будиночку висіли паперові ліхтарі, були натягнуті мотузки с кольоровими трикутними прапорцями. По підлозі розсипані конфеті й кульки. Бюро, звісно, було зачинене. За дверима — глибока ніч. Хоч арендований другий поверх Корракс-білдінг мав жахливо невдалий вид на інші хмарочоси, які ніколи не темнішають. В середині знаходився лише Гаррі, Джеймс, Варбаргун і Тантанелла. Тантанелла — постійна, з недавніх пір, жителька Бюро. Кай знайшов її на вулиці. Батьків у дівчини не було. Якась злюча жінка, її вихованка, ставилася до дівчини жахливіше ніж до дворового кото-кроля. Джеймс, завдяки досвіду роботи з документами і законами, допоміг офіційно працевлаштуватися шістнадцятирічній дівчині, навіть при законі з необхідністю мати 18 років для постійної роботи. Правда, прийшлось взяти «тимчасове» опікунство, яке йому одобрили завдяки дружнім зв’язкам Гаррі, і тому, у Тантанелли було відразу два «татечки» Джеймс і Гаррі. На паперах звісно. Так-то, у дівки був жахливий характер... підлітковий. Вона постійно гарчала, тікала, і створювала до біса багацько проблем, не дивлячись на свої невеличкі розміри дівчинки-із-пустелі. На ній лежить обов’язок вітати клієнтів, давати їм інформацію, напої і прибирати Бюро, звісно. І так як жити малій немає де, в дальній кімнаті за складом постелили спальний мішок. І постійне світло сусідніх хмарочосів, це в першу чергу проблема для Тантанелли.
Зараз, смуглявка сиділа на дивані нахмурена. Дві густі бровини як гусені з ворожих кланів зіткнулися в битві, од якої аж вена вспухла. Всі конфеті і кульки — її геморой. Кофейний столик, що тріщав під ногами дварфа був завалений стопками, а їй навіть спробувати спиртного не дали. Чи то знущалися, чи то піклувалися.
Сам Кай не міг бути присутнім на важливому святові, бо ж мав... як то се називалось — «поклик шамана». Цілий тиждень мучився од безсоння, кричав і корчився в болях, говорив про переслідувачів і криваві коріння. А в якийсь момент зчез з дому. Його найшли через Третій світ далеко серед Акулячих гір. Він там займався пошуками трав для якогось важливого шаманського ритуалу. Власне, звинувачувати його було б занадто. Шамани є шамани. А Бюро опісля трьох місяців виявилось гиблою справою для хазяїв. Ні одного замовлення геть до річниці. Та Соломон до останнього вірив, що зможе піднайти щось вартісне. Для цього, йому прийшлось відправитись у Великий світ, щоб завести правильних зв’язків. І, здається, він знайшов.
Гаррі з бокалом вина стояв біля панорманого вікна. Екран сусіднього хмарочосу демонстрував гігантскі зуби, начищені до блискучого білого кольору комп’ютерною графікою. Вечірка, чесно кажучи, була під стать нічному Аверісу — занадто блискучою, та недостатньо жвавою. Веселився лише Варбаргун. Джеймс докручував термінал, який захопили віруси через піратську музику Тантанелли, які спалили деякі контакти. Саме в цей час подзвонив Соломон.
— Ей! — Його обличчя з’вилось на синьоватому магоекрані. — Вітаю нас зі святом! — По його червоному носу можна було з впевненістю сказати, що він розділяв настрій Варбаргуна, але в Рураші, на знатній вечері у відомого драматурга. — Слу-ухайте, я ще затримаюсь, ви ж знаєте. Але в мене для нас гарні новини. Смуга невдач була перемальована в білу пензлем великого мозку Соломона Кірхемана. То є я, ось. Що ви п’єте? А, власне, не важливо. Важливо інше, ага. Робота! Я знайшов її. До біса велике замовлення. І найкраще те, що вам, придуркам, не прийдеться мучитись з ним самими. Я буду в грі. Допомагатиму з інформацією. Вже дещо накопав. Зв’язався з Каєм. Чортяка рив собі могилу руками три дні, і готується пролежати там ще три, під товщею морозної землі. Вирішив відволікти його... бо в нашій компанії я придумую дурнуваті витівки. Він буде на зв’язку, щоб забезпечувати допомогу духів через Світ Духів. Казав, що може як в тому фільму — Позапланетні баталії, в вигляді привида-голограми з’являтись. Наче супер, наче гарно. Ось. Ну давайте тоді. — Він притулив тендітний бокальчик до камери, але раптом злетіла з дивану мала.
— Ах ти п’яна мавпа! Та скажи вже, що за робота. Надіюсь, ці двоє нарешті дадуть мені спокійно посидіти в тиші та спокої. — Тантанелла часто гарчала, та всі знали, що вона була вдячна за новий дім. Вона просто не могла це признати.
— Я не п’яний. Тут п’ють якийсь сік. — Сказав і гикнув по-п’яному. Посміхнувся, по нетверезому і клацнув зубами, як робив напідпитку. — Але добре, повторю ще раз. Завтра прийде містер Солт Механ. Він від містера Белдеора, відомого колекціонера із Крешбангу. І той послав цього, щоб цей приїхав до вас особисто і запропонував справу. Ось. Справа велика і складна.
— Та скажи вже! — Перебила дівчина.
— Кажу ж. Потрібно буде зібрати повний набір вбрання Святої Пелеї, а також її... рештки, і за них нам заплатять вісім мільйонів золотих мір. Ага, саме так. навіть не питайте як я вийшов на цих гномів. Я ще точно не дивився, бо маю дипломатичну роботу, але плащ святоші завтра буде в Аверисі. На щорічному аукціоні Семи Смарагдових Змій у Храмовому Театрі. Кажуть, що орієнтовна ціна там 400 тисяч золотих. Гаррі, ти чуєш? Ви повинні дістати її. За решту частин поговорите завтра з клієнтом. А я інформацію вивідаю згодом. — Він знову посміхнувся. Гоблін виглядав смішно в офіційному наряді. — Тантанелла, в тебе морщини як в моєї бабці.
— Та пішов ти! — Тантанелла притисла губи, і нахмурилась ще сильніше. А потім піднялась і почала змітати конфетті.
— Відключаюсь. — Гоблін клацнув і зник.
— Що ж. Значить, робота? До біса хороша робота. Ну, за це потрібно випити. — Варбаргус потягнувся за ще однією чаркою і загнув її до роту. Він був правий. За стільки місяців, це була перша справа. Зато така, яка могла б забеспечити надійне майбутнє для Бюро. Не лише через гроші, а й через славу. Репутація зараз теж валюта. Магокоїни теж. Гаррі зрозумів, що для купівлі плаща прийдеться витратити майже всі накопичення. Та чи... потрібно її купляти? Аукціон відбудеться через п’ять днів — часу для плану було вдосталь. Джеймс закінчив з комп’ютером і підключив його. Нарешті, майже вся сім’я була в зборі. Можна було відпочити остаток ночі й приготуватися до продуктивного дня. Дві хороші новини за один день — якщо Соломон з п’яну не бреше, то справи в Бюро пішли на краще.