"Вітре, мені обіцяли, що конюх проведе тебе на конюшню, почистить, напоїть і нагодує", - кивнувши бармену і Сільдару, Ґвен все ж попередила коня подумки. Без її дозволу кінь міг і не піти з чужою людиною, - "Не бешкетуй там. Та як хто ображатиме, чи вирішить вкрасти - то клич".
- То ви, пане, тут в тій самій справі, що й ми? - перепитала паладинка в Майло, - Ну, вантаж ми довезли, та в халепу встигли втрапити, і Ґандріху дуже треба допомога. На горі розповімо, щоб без зайвих вух. Мене Ґвен зовут. Ґвеннет Ланіган, я паладинка, така сама як Бодомар, - Ґвен глянула у бік сходів, куди вже пішов їх товариш, і додала проковтнувши смішок, - тільки ввічлива.
Напівкровка і собі думала піти слідом за побратимом-воякою, та на півдорозі спинилась, заслухавшись співом Валрел. Співала ельфійська бардесса і справді чарівно, тож Ґвеннет залишилась аби дослухати пісню до кінця.