- Дякую, дядьку Сільдаре! - Ґвен усміхнулась, Холвінтер не був би собою, якби не намагався про всіх подбати, - Тільки не кажи Сивкові, що він кобила. Він жереб, і той ще ловелас. То про коня подбають? - перепитала вона в корчмаря, - Чи мені самій його завести і розсідлати?
Паладинка огляділася навкруги. Хороша корчма, повна добрих людей її радувала. Одразу було видно, що не бандитський тут притон. В такому місці було не гріх поласувати доброю печенєю, і холодним пивом запити. Простора, в міру світла зала, пахне смачно, хазяїн привітний, правда шумнувато, так на то і вечір, а в цілому затишно. Ще й кіт на вікні сидить. Якийсь, наче, знайомий.
- Тож... Поговоримо за столиком за вечерею, - спитала вона, - чи візьмемо їжу й пива в кімнату? Бо я б така що б попоїсти, і трохи відкиснути. Та не проти і посидіти в компанії, коли бані тут нема.