- Еге ж смачні? - Ґвен всміхнулась і розділила останній шматок свого пряника із наполегливо вимагавшим смаколик конем.
Гномова метушня і сором'язливість паладинку трохи дивувала, адже наче вони непогано роззнайомились і подружились, та вона терпляче давала йому час. Видно ж було, що хлоп не з тих, хто одразу стаєдушею компанії, чи вміє поторгуватись за кращу ціну.
Та коли друїд заговорив про знайомі і зрозумілі йомй речі, то так захопився, як наче його підмінили. Наче підмінили малого відлюдника, так заливався він соловейком.
- Козел, і справді, страшний, як смертний гріх, - всміхнулась паладинка, повертівши в руках статуетку, - та в пригоді може стати, коли буде зовсім скрутно. Дякую.
Жінка сховала такого, як віявилося, корисного, козлиська, в сумку, і покачала головую.
- Будь обережніше в лісі. Я розумію, ти друїд, тож тобі там звично. Та щось мені не спокійно, з цими гоблінами і тітушками кругом... - паладинка нахмурилась, ідея Сібо ночувати самому в лісі була їй не довподоби, та з'явилась в неї і інша думка, що могла виявитись слушною, - але... Але, якщо зустрінеш там, в лісі місцевого друїда, тут же може бути місцевий друїд? Так от як зустрінеш його, може розпитаєш, де хованка того Гоблінського Короля? Ви і справді ліси знаєте краще, а Кель же нічого точнішого ніж "десь тут, в лісі" не пригадав. Та стережись гоблінів. І... хорошої ночі.
Ґвеннет помахала припустившому в сторону лісу друїду, хлопнула по шиї коня, і, жестом покликавши його йти за собою пішла в сторону шинка. Вона все ще сподівалася знайти там собі і холодного пива, і гарячу вечерю, і ліжко, і, особливо, лазню.
"Сивку, постій тут, біля конов'язі", - попросила вона Вітра подумки, коли вони підійшли до таверни, - "я піду домовлюсь про конюшню, овес і свіже сіно для тебе".
Коня Ґвеннет прив'язувати не стала, ніколи його не прив'язувала. Сивко був достатньо розумним і щоб не втікти далеко, і щоб не підпустити до сумок лиходіїв.
- Ви вже тут? - не помітити Бодомара в дверях було важко, важче лише обійти. Ґвен всміхнулась і протиснулась повз нього, - Не повіриш, я продала ті сідла майже за ціною покупки. Треба буде ще за залізяччя завтра поторгуватись. А вы за баню ще не питали? Ну пішли тоді, подивимось що тут.
Сільдара Ґвеннет вже запримітила коло стійки, як і Валрел, і ще якогось напіврослика, що виліз на табурет, тож попрямувала до них, та до корчмаря, що був за стійкою. До нього, кивнувши побратимам, вона і звернулась до першого.
- Доброго вечора доброму панові, - привіталась паладинка, - Мене звати Ґвеннет Ланіган, я маю честь подорожувати з цими поважними паном та пані, і мені б коня на ніч в стійло поставити, на хорошу підстилку, та сіна йому і овса задати. І щоб напоїли і почистили. Чи то можна?
- Кімнату і вечерю ви ж вже замовляли? - перепитала вона з Сільдара, перед тим як знов звернутись до корчмаря, - І ще хотіла спитати, чи є в вас банька? Така щоб з паром і віниками?