Ґвеннет покивала зі співчуттям на бідкання Бартена, і всміхнулась про себе. Цю гру вона знала, і в неї можна було грати вдвох, а не пограти було б неповагою до крамаря.
- Ти ба, яка халепа, - підтримала вона торговця, - багато боги послали випробувань Фандаліну, і не перестають посилати і досі. То гобліни, то тітушки, от же ж напасть! Та за шо воно такому славному містечку? Ну, хоч з гоблінами ми порішали на якийсь час. Може й на цих червоних тітуханів управу знайдем...
Жінка схилила голову до плеча і глянула на хитрого торговця. Чортяка добре торгувався, наче в самому Калімпорті вчився тому. Та й вона дещо вміла.
- А пан часом не з півдня до нас перебрались? - спитала вона з усмішкою, - Бо тілько там такі хороші торговці. І, знаєте, дуже б хотіла уступити вам ці файні сідла за ці чудові сумки, бо ж коней в нас з дядьком і Ґандріхом повбивали гобліни, лише мій вцілів, і сумки зараз потрібніші. Справді, нащо нам три сідла на одного коня? Та не можу. За ті сідла в Невервінтері по п'ятнадцять монет шорник править і по десять віддає добрим людям.
Ґвен розгорнула сідло на стійці, і підняла його крило, потерла шкіру пальцями, демоструючи її якість, тоді перевернула, і додала:
- Бачите, воно майже нове. Полки не забиті, перенабивать доведеться не скоро. Шви хороші, й нитки міцні. І друге таке саме. Шкода, нема коней, щоб їх ними сідлать. Тож треба розпихувать пожитки по сумках, і ще уговорювать того вередливого красеня їх везти. А він менше ніж за яблучко і надягти їх не дасть... Може уступите мені ваші чудові сумки за одне сідельце? Щоб на яблучка вистачило. А то, бачите, заробіток дядькові віддала, бо ж треба допомагать добрим людям у біді. А нового ще не заробила. А нам з побратимами ще Ґандріха шукать, і рішать щось з вашими тітушками, бо це ж не діло, щоб таке неподобство відбувалось.
Паладинка усміхнулась, глянула на гнома і підморгнуля йому.
- Правда ж, пан Сібо? - нащо гномові була потрібна склянка, бусинка та ще й товчені рубіни, Ґвеннет не знала, та для магії часто бували потрібні дивні речі, навіть для святої магії, - Моєму другові склянка для того ж. А пляшка завелика буде. В неї б доброго вина... Нам же щось, щоб оцю намистину всунути. Треба невеличка скляна фляжка, чи флакон, така, щоб і в бою по ній було не сильно легко попасти, як на поясі висітиме. Все ж більша ніж цей флакончик, та менша за пляшку, з якої вино наливають. Розумію, скло дороге, і, мабуть, у вас тут склодувів нема? Та й нам ідеальної прозорості не треба, так же?
Ґвен глянула на Сібо і знов на торговця. Чорт зна, нащо гномові саме скляна ємність. Але ж не перепитувати в нього зараз.
- То може пан пошукає якусь таку скляну баночку для тої намистини для шановного друїда, - і зміняє мені то на друге сідло і цей провіант, додавши ще трійко пряничків, бо дуже вже добре вони пахнуть! А якщо пан знають, де б мені роздобути Латандерів оберіг, замість того, що мокша зламала, то це зробило б цей день знов радісним і для мене.
Паладинка схилила голову голову до плеча і підняла брови, чекаючи відповіді. Як буде треба, вона ще може поторгуватись.