Не можна сказати, шо Фандалін справив враження на Майло. Швидше навіть навпаки. Містечко виявилося якимось надто вже стандартним і непримітним. Нічого тут не було такого, що б кидалося в око, чи западало в душу. Місцеві теж не здавалися цікавими. Ані напірослику, ані до напіврослика. Якось очікувалося більше... расизму? Певним чином це навіть розчаровувало. Майло якось очікував чого... іншого. Не скажеш, що кращого. Швидше навіть гіршого. Якогось бруду, якихось агресивних тутшеніх, в загальному будь-яких проблем. Так вже вийшло, що жрець має таке собі правило — ніколи нічого просто не буває. А тут все було якось надто просто. Надто мирно. Надто... стандартно?
З думок і самонавіювання напіврослика вибудив новий гість у шинку. В ньому легко впізнавався пригодник. І з того, що почув з його замовлення, усе співпадало. Це явно був представник великої групи. Швидше за все саме тої, з якою і розминувся десь в дорозі Майло. Вирішивши не марнувати особливо часу жрець піднявся та підійшов до бармена з пригодником, що про щось разом балакали. Глянувши знизу вверх на Сільдара, Добробочка ткнув в бік.
— Агов. Ти з групи Роксікера?