- Та ні, зоряна панно, - Ґвен похитала голової, дивлячись в сріблясті очі Валрел, - ми про одне й те саме. Я, в першу чергу, захисниця. Тому й не хочу тягти ведмежатника до села, ризикуючи принадити його дружбанів, і страчувати це страхопудало на очах у дітей.
Паладинка замовкла, милуючись ельфійкою. Здавалося, Валрел була надто красивою, і, поки що, надто наївною і чистою для всього того, про що Ґвеннет говорила. І напівкровці раптово перехотілось і плямувати ту невинність суворою реальністю, і виправдовуватись.
- Просто най війна для вас ніколи не стане чимось надто особистим, - тихо додала вона все з тією ж сумною посмішкою, - а лук... Ваш лук краще доглянутий, і красивіший. Ельфійська робота, чи хороший смак? Думаю, він і є найкращий. Та якщо хочете думку вправного стрілка - запитайте сера Сільдара. На луках він знається краще за мене.
- Тож, якщо хочеш без коників допомогти в пошуках Гендріха, то нас стане двоє.
- Тоді я з тобою, - Ґвен ще раз оглянула кремезного воїна, особливу увагу приділивши зображенню руки, що тримала монету. Хоарит. Хоарит - то добре, зазвичай, вони були надійними, а як повезе, то ще й з файним почуттям гумору. Хоча, останнє, здається, не цього разу, - треба виручати доброго Дверґа.
- І нас вже двоє. Чи троє, - погляд голубих очей Ґвен зупинився по черзі на Келагарі, Сібо й Валрел, - А може стане й п'ятеро. Чи, навіть, шестеро, як Сільдар вирішить тряхнути стариною. На кону не лише доля шановного Ґандріха, але, нажаль, й всього Узбережжя Мечей. Все набагато серйозніше, ніж здається. Якщо ж справа в нагороді, я думаю, знайдуться кілька світлих фракцій, що її нам запропонують.