— Та я... Та ви... Та я ж зовсім про інше. - Дівчина відвернулася від співбесіди і приклала до лоба долонь тильною стороною. - Ох тяжко мені буде з вами, силюками. Народжені у жорстокості, ви культивуєте жорстокість у своєму житті. - Театрально промовила бардеса. Але потім, Ґвеннет схопила її за поранену руку, яку і морозило небезпечним диханням. Вуста дівчини водночас скривились від болю, а вона ще і стиснула її, але після промовленої молитви, Валрєл стало тепліше і біль відступила.
— Ох... Дякую. - Дівчина спочатку мило посміхнулась дивлячись на руку, але потім їй стало сумно і вона поклала іншу долонь поверх рук паладінши. - Послухай, я кажу зовсім не про помилування. Вони повинні були й отримали те, на що заслуговували. Я про те, як це сталося. Вони були жахіттям для звичайних людей, торговців і путників. І дії їх були такими ж жахливими. Але хіба саме не через це, ми повинні бути краще за них? Бути вище цієї первісної жорстокості й ненависті. Ти багато пережила, але подумай ось про що. Тебе рухала жага помсти, але не краще було б бажання захистити тих хто поруч. Або тих, хто міг би стати жертвою. Хіба потрібна злоба і ненависть, щоб захистити невинного? - І ельфійка проникаюче подивилась Ґвен прямо у очі. - Хіба це не було б важливіше? - І після дістала свої руки із долоней дівчини і встало видихнула. - Ох, я розумію, що зробленого вже не воротить, але я буду намагатись заради кращого. Тому залишусь на своєму.
***
А от після слів вояки, Валрєл хотілось відповісти щось гнівне, що у неї навіть брова почала сіпатися. Але, вона тримала свого слова, тому просто проігнорувала його і направилась до груди мотлоху, який усі почали розбирати. Їй на очі трапилась сумка, з дивними ельфійськими візерунками на чорній шкірі. Відкривши і заглянувши у середину, її очі округлилися від величезної кількості золота, яка не повинна була поміститься навіть. Тому вона мовчки закрила і притиснула сумку до грудей, а потім і вдягла на плече. А потім, взяла у обидві руки по довгому луку з купи. І дивилась спочатку на один, потім на інший, потім знову на перший і повернулась до Ґвен.
— Як гадаєш, який красивіше? Той що в мене, або один з цих?