Спроба Ґвен уникнути сварки була даремною. В цьому клятий ведмежатник таки переміг, і, спровокувавши сварку, зміг спробувати втікти. Прямо повз паладинку, що такого зухвальства не чекала. Та втік волохатий виродок недалеко. Болти дроу його наздогнали, і наздогнали так, що вже ні одна молитва б не сцілила.
- Vith'ez gol orn'la tlu alur ka ol della mzild, - Ґвеннет, що теж намагалась догнати засранця, зупинилась над його бездиханним тілом і повернулась до стрільця, що його, здається, назвали Келгаром. Голос паладинки звучав скоріше стомлено ніж сердито, - Хороший постріл.
Ґвен прибрала меч у піхви, і закинула щита за спину. Постояла, оглядаючись навкруги, і оцінюючи печеру і її начиння, и попрямувала в сторону собачого лазу до сталактіту, до якого і притулилась, спостерігаючи за людьми, що їх з Сільдаром врятували.
- Ви шукатимете Ґандріха? - спитала вона нарешті, - Його дуже треба знайти. Я можу піти з вами? Я - одна з паладинів Латандера, тож обузою не буду.