Закінчивши більш важливі справи, а саме догляд за зброєю, Бодомар приєднався до решти. По дорозі він зміряв поглядом жінку в бригантині. Це було не те, що він очікував побачити, та здивування не виказав. Так значить й так. Хоча якби знав шо обладунки не Сільдарові - навряд би погодився чекати. Бо на його погляд це так нічого принципово й не змінило.
***
З лев'ячим риком почалася бійня. Тут був явно молодняк. Скоріш за все вони ще не встигли наробити справ, проте це мало на що впливало. Вони виростуть, і людей чи бодай гномів з них не буде. Тож якщо різати, то різати вже усіх. Там розберуться. В ворогів уже летіли стріли, леви кинулись у ближній бій, та Бодомар не зважав на то все, й розмірено крокував уперед.
— Лякала срака їжака.
Зупинився він лише посеред проходу, єдиним рухом прийнявши бойову стійку. Так, ніби тренував цей рух сотні й тисячі разів. Одна нога вперед, інша на згибі назад, корпус боком до ворогів а меча тримаючи перпендикулярно й на рівні голови.