Паладин припав на одне коліно та міцно стиснув кулак, так, що аж жили затріщали. По венам розійшлася божественна сила. Піднявся вже цілим та відносно свіженьким, як тут перед ним вискочили леви. Не оцінивши нову компанію він вже зібрався провести профілактичний геноцид котячих, хоч ті й не проявляли поки що до нього прямої агресії. Все таки хижаки в печері гоблінів - це не найкраща історія для міркувань про їх приналежність. Однак завдяки вже знайомому писклявому голосу, що залунав десь з-за повороту, картинка склалася. Піднявши смолоскип та закинувши хобівський двуруч на плече здоровань обережно пройшов повз рискаючих левів у бік ельфів. Час читати нотатки.
— Валрел, чи як тебе там? Я людина понятлива, але такі коники під час бою недопустимі. Твій чумазий рятівник постраждав саме через них. — Все ж темноельф в цій битві вже не ховався по кущах, а сміливо бився поряд з ним, то ж Хмурий не був проти трохи підіграти вухатому. Най вважає що напрацював. Далі він звернувся вже до малого друїда, імітуючи фальшиве здивування: — О, Кишеня намалювався. Твої коти?
І лише після цього погляд впав на незнайомців. Нажаль Гендріха серед них не було. Скинувши меча з плеча та встромивши лезом в землю воїн кивнув на новеньких, не зрозуміло питаючи чи їх самих, чи того хто їх привів:
— Хто такі?