Коли в тебе нічого не болить, скоріш за все, ти помер. Керуючись цією мудрістю Ґвеннет Ланіган можна було вважати живішою від усіх живих. Боліло в неї все, що могло, і навіть те, що вона не знала, що може боліти, а ще шалено хотілося пити, навіть більше, ніж здохнуть. І, варто визнати, адже хвилини слабкості траплялись з куди більшими героями, ніж Ґвенн Ланіган, сдохнуть напівкровці теж хотілося.
- Вибач. - говорити було важко, навіть хрипким пошепком, і паладинка замовкла, намагаючись ковтнути сухий комок у горлі.
Поворохнувшись, вона зрозуміла, що її руки знов скручені мотузками за спиною, та й у ноги теж зв'язані, а ще що боліте може і більше. Стогін жінка ледь стримала, закусивши пересохлі губи. Та все ж, наскільки мотузки дозволяли, вона посунулась до Сільдара, і спробувала сісти так, щоб притиснутись до нього плечем. Сидіти так разом було тепліше, та і відчуття дружнього плеча і людського тепла поряд дарувало трохи розради.
- Як ти, Даре? - спитала Ґвенн трохи згодом і глянула друга. Відповідь була очевидна, - За що вони тебе так?
Жінка стисла в кулаки зв'язані руки і зчепила зуби. Те, що зробили з її та батьковим побратимом неймовірно її злило.
- Я мала привести тебе до тями до того як пробувать щось робити, - заговорила вона знову, дуже тихо та пошепки, - але... Але я побачила, що вони з тобою зробили, і вирішила, що не хочу щоб ти ризикував... От курва, - Ґвеннет ледь помітно всміхнулась кутиком губ, - я зробила те, що ненавиділа, коли ви робили з батьком - прийняла рішення за тебе. Вибач. Справді вибач.
Паладинка опустила очі долі і трохи сильніше притислась до плеча побратима.
- Думала, в разі чого, сама впораюсь з двома Ведмежатниками, інші побігли на якийсь галас, тож тут було лише двоє, - продовжила вона, - думала, дістану свій амулет, полікую нас обох, і будем щось рішать. Ну от... Вони зі мною і порішали. Тепер і зброю кудись перетягли, падли.
Жінка знов замовкла і зітхнула. Вони знов були там, звідки починали. Тільки все було гірше.
- Є й хороші новини, - прошепотіла вона всупереч своїм думкам, - ті курви десь поділи мій медальон, та я встигла дотягтись до щита, і там знак Латандера вони не зламали. Тепер я зможу тебе, або й нас з тобою трохи підлатать, але якщо обох - то молитва досить довга.