Після укусу в нозі відчувався жар. Неприємна подряпина, однак не смертельна. Принаймні для Бодомара.
— Ось це ти дарма, паскудо. — Паладин почав обходити останнього свинопса по колу, притискаючи до скелі, та змушуючи оголити спину для інших. Не те щоб старий вояка розраховував вважав що потребує помочі, однак звичка - то друга натура, й інакше він просто не міг. Цей ворг був хоч меньшим ніж решта, але явно спритнішим, раз зумів знайти слабке місце в захисті здорованя. Тож перший випад Хмурий наніс вклавшись не у силу замаху, а у точність, що перевірити рефлекси волохатого. Жахлива рана затягнулася просто на очах.
— О, курво! — В розпачі паладин ударив вдруге, цього разу на силу, та добавив частинку божественної магії. Двуруч на мить спалахнув жовтим полум'ям і нова рана зашипіла у такт звірюки. Значить її все таки можна вбити, хоч і не звичним способом. Зазвичай до таких магічних тварюк потрібно готуватися заздалегідь, і Бодомар допустив неприпустимої помилки розраховуючи на легку прогулянку. Однак він якось вигребе. Завжди вигрібав, і цей випадок не стане виключенням.