На перформанс темного ельфа Бодомар спершу просто хмурився, але швидко втратив терпець. Тому ж просто веліли просто очолити загін, що тут складного?
— Якщо боїшся йти першим то так і скажи, ми ж тут не в хованки граємо.
А боятися, виявляється, було чого. Коли ворги розвернулися та ощетинилися в бік дроу паладин вилаявся про спершу себе, а потім і вслух. Вони ж самі випустили цих тварюк на волю у рамках цієї авантюри, а тепер головний затійник намагається зберегти гарну міну при поганій грі, чого ще чекати від підземного дідька?
— Лядь, обісралися, а мені розбиратись. Йдіть до сраки! — Кинув здоровань пробігаючому мимо нього та ельфійки Калегару, хоча й звертався, нібито, до всіх.
Ніби палач на страту рушив він вперед шепчучи слова закляття. На обладунках проступив ореол двуликої монети. І хоч магія була оберігом, старий вояка вважав що кращий захист - то атака. Якщо завдати стрімкого й руйнівного удару то у ворогів не станеться чим відповісти. Оббиті сталью чоботи важко ступали по землі, але кроків було не чутно. Це було незвично й неприємно. Паладин волів би щоб вороги добре чули як до них наближається час розплати. Смолоскип упав на землю, кісточки пальців зайняли звичне місце на рукояті меча. Першого монстра він піймав коли той спробував ціпнутися в його сторону, й почалася кровава баня...