— Шо, так тяжко вимовити хоч пару слів? - Знедоволено відповіла єльфійка на бормотіня темношкірого. Та загалом, роздививщись напівріслика сховала світло. Просто сховала за долонею прикладеною до грудей.
"Мабуть то скоріше чарівник обернений твариною, а не тварина що обернулась персоною." - Подумала про себе дівчина. Вона намагалась згадати ім'я, та спочатку вона гадала, що це ручний вихованець, тому не приділила достатньо уваги. Тому, вирішила відкласти це на майбутнє.
— А куди тут далі? - Надмінно перепитала Валрел, хоча питання було риторичним - Це клята печера. Тут або на вихід, або у глибину. А кляті карлики лише в одній стороні. Тому як володарка світу я наказую тобі гнати цих собак на гоблінів. Вони вже скуштували іх м'яса, тоді хай гризуть і живих. І як володарка світу, кажу це саме тобі. Бо я і за милю не хочу підходити до цих зубастих і смердючих потвор. - Глас дівчини був демонстративно голосний і надмінно-наказний, а вільною рукою вона жестикувала, начебто відганяючи від себе Келагара і варгів.