— Ні слова. Взагалі мовчи. У мене достатньо стріл на усі ваші дупи. Просто йдемо вбивати цих чортів.
Бодомар широко кивнув, проте нову хвилю реготу втримати не зміг. Тяжко сприймати серйозно погрози від розмальованої у синій колір ельфійки. Проте це був беззлобний сміх. Було щось в ній по дитячому наївне, і це підкупало. Для себе паладин вирішив що наступного разу таки зупинить темного в його спробах скривдити дівчину. А такі спроби, безперечно, ще будуть. Бо дроу не можуть інакще. Але хорошого потрошку.
— Пане Бодомаре, тут декілька голодних звірів, які дуже хочуть скуштувати м'яса, не знайдеться у вас дкілька шматків для них?
— Га? Ззовні залишив. Але для такої справи можу й принести, най хоч якась користь з них буде.