Де один гоблін, там і другий. І хоча ельф все придумав складно, та у вартового виявився напарник. Хитрі, падлюки, та ще й дурні, бо намагаються нападати у своєму становищі. Бодомар вважав це саме дурістю, бо сміливість - це та чеснота, яку гоблінам він ні за що не приписав би.
Тож тихо не вийшло, а значить і церемонитися сенсу вже не було. Перехопивши меча паладин одним рухом рубонув ним по зеленому, якого вдало взяв на повідок Яків... та знов не влучив. Де ж він так нагрішив, що боги вирішили так осоромити чоловіка? Пам'ять підказала що багато де. Довелося, сціпивши зуби, бити ще раз.
— Цього вже не приручиш, тягни другого.