— На жаль, не всі гобліни навчилися жити в мирі з іншими.
— Горбатого могила, а гобліна лиш вила. — Бодомар методично на неспішно відтирав кров зі свого меча ганчіркою, яка нещодавно слугувала одягом одному з гоблінів. Не те, щоб червоні розводи на лезі дратували паладина, скоріш навпаки, проте як будь-який дбалий вояка він звик тримати зброю в гарному стані.
— Гей, хлопці! А чи ж то не коні Гандріха і бійця, що супроводжував його?
— Ти певен? То до біса ці вози разом з балачками. Час не на їхньому боці. — На душі паладина розквітали кроваві квити. Він не міг дозволити собі пройти мимо можливості поквитатися з розбійниками, і тому захопився за цю рятівливу для слідування його поглядам соломинку.
Бодомар підійшов до Сібо-перевертня та присів поряд, щоб його обличчя за голова звіра опинилися на одному рівні:
— Ведмедю, ти щось внюхав? Ану кивни мордякою, якщо зможеш знайти дорогу.