Звістку про нового члена загону Хмурий зустрів скептично. Напіврослики народ то славний, проте як вояк чоловік їх не сприймав. Ну а що з них узяти, коли там чубом дай боже метр росточку? Хоча музика... най буде.
Коли Дальдарин заспівав, Бодомар спершу супився на нього та незадоволено сопів, виправдовуючи своє прозвисько. Проте грав ельф добре, і врешті здоров'як розчулився, змирився, а потім і сам перейнявся настроєм:
— Слухай, Даль, а цю знаєш цю, солдатську? Підіграй...
Гаї диміли під горою,
Вечірній обрій пломенів...
Нас залишалось тільки троє
Із вісімнадцяти бійців.
О, скільки їх, хороших друзів,
Лежать лишилось в темноті
Край незнайомого присілку
На безіменній висоті...
Співав Бодомар більш гучно, ніш вправно, проте не переймався за це. А кому не подобається - нехай спробує сказати то у вічі. Якщо, звісно, дотягнеться.