Не встигла адепт відповісти кріговцю, як Октус задав питання, яке змусило і без того напружену і зосереджену Вольху стрепенутися.
Тиша і бойова готовність!
Пошепки скомандувала адепт і переконавшись, що всі її почули, погасила світосферу. Те, що Октус теж почув запах смаженого м'яса свідчило про те, що останні кілька хвилин були не її галюцинаціями а об'єктивною реальністю, а значить... А це значить, що вони в небезпеці. Адепт навіть дихати намагалась тихіше, бо їй здавалося, що це теж може їх видати. Повільно і тихо вона дістала свій хамеолітовий плащ, який був упакований в рюкзак в останню чергу і накинула на себе, після чого так само тихо дістала фотолінзи і одягнула їх. Вольха побачила, що Октус вже стояв на землі, тримаючи в руках зброю, зосереджено прислуховуючись і принююхуючись, як інші все ще ошарашено намагались розгледіти щось в темряві, яка наступила після її слів. Рухаючись наче у якомусь голофільмі адепт тихо і повільно підійшла до дверей контейнера, в який їх судячи з усього помістили вже після кріозаморозки. Спочатку прислухавшись до рівномірного гудіння корабля, а тоді спробувавши подивитись через щілину Вольха так і не отримала ніякої важливої інформації. Ні шуму, який свідчив би про діяльність людей, ні самих людей адепт не побачила, тільки мерехтіння діодів на якійсь панелі і типовий для кораблів шум.
Після кількох хвилин після практично безрезультатного спостереження Вольха спробувала було здійснити захистий жест, але її рука натнкулась на фотолінзи. Втім в голову дівчини щойно прийшла геніальна ідея. Вона ж замовила ауспекс, і достатньо було просканувати ним простір навколо, щоб отримати необхідну інформацію, замість того, щоб як дура заглядати в щілину. Тільки тепер дівчина розуміла як почувались хлопці адепти, які через малесеньку дирку в стіні намагались підглянути як дівчата в гуртожитку приймають душ, і яким було їх розчарування, коли замість оголених тіл вони бачили прикріплену якраз навпроти щілини записку "тупой юдішка, пашол вон"
Пересуваючись так само тихо Вольха чула тільки рівномірне дихання своїх товаришів, її погляд був зосереджений на рюкзаку, де акуратно упакований лежав сканер.Ставши на коліна дівчина поставила незнайомий прилад зверху на рюкзак і натиснула кнопку активації. В тиші роздалось ледьчутне гудіння а на тьм'яному екрані білими буквами з'явивася напис
"PRESS ANY KEY TO CONTINUE"
ДУРА! - подумала Вольха і схилившись так, щоб плащ майже повністю ховав екран, світло якого могло їх видати, дівчина уважно подивилась на пристрій. На ньому було 10 кнопок, разом з кнопкою активації, але жодної зрозумілої позначки. жодної кнопки "ANY KEY".
ДУРА! - ще раз подумки прозвала себе Вольха, оглядаючи ауспекс з усіх сторін. Так і не знайшовши напису "ANY KEY" адепт випадково натиснула на якусь, з незрозумілим символом. Напис на екрані змінився.
"ВВЕДІТЬ ПАРАМЕТРИ КАЛІБРУВАННЯ" - блимнули літери.
- ЯК? ЯК Я МОЖУ ВВЕСТИ ПАРАМЕТРИ КАЛІБРУВАННЯ, ЯКЩО ТУТ НЕМА ЗРОЗУМІЛОЇ ІНСТРУКЦІЇ? - подумки почала злитися адепт. Ніхто з їхньої команди наскільки вона знала не мав навиків роботи з такою технікою. Замовляючи цей девайс Вольха самодовольно подумала, що вона не тупа і розбереться. Тепер за самовпевненість прийшлося платити: примхлива техніка не хотіла працювати без калібрування, а дівчина ще кілька хвилин навгад понатискавши клавіші і зрозумівши що нічого не доб'ється натиснула кнопку деактивації і пошепки звернулась до команди.
- Видимість в доступному радіусі нульова. Ніяких характерних звуків. Ауспекс не працює. Що будемо робити? Зберігаємо режим тиші і повну бойову готовність? До прибуття на Ганметал 5 годин 15 хвилин.
Вольха не збиралась признатися команді у своєму прорахунку, вони і так вважають, що з неї ніякий прайм, а признавшись що вона натупила - дівчина тільки знизить їх і так невисокий рівень довіри, який вона старанно намагалась заслужити протягом відпустки. Поправивши фотолінзи, дівчина примружилась і бачачи тільки силуети почала тихо запаковувати аптечку назад у рюкзак. Чекаючи що скажуть інші члени команди. Невдача з ауспексом вибила дівчину з колії, тому всі її думки втратили гостроту і чіткість. На щастя дівчини вона говорила пошепки і нотки паніки в голосі не могли видати її розгубленості.