Вольха мовчки кивнула Октусу і вийшла з хижини, оглянувшись по сторонах, дівчина побачила старуху, яка сиділа на якомусь пеньку. Вона була одягнена в таке ж лахмоття, як і всі вони. Вольха підійшла до цієї побитої життям жінки, щиро подякувала за дивовижне спасіння, спитала про те як може до неї звертатися і почала розпитувати про тих, хто забрав маяк і приймач. Як виявилося Есма, так звали жінку мало що знала про потрібних адепту людей, але вона підказала дівчині, що їй може допомогти Мішутка, але перед тим треба було виклянчити яблуко в діда по імені Євфратій. Звісно, Вольха б воліла отримати інформацію не відходячи далеко від інших членів ячейки, але вибирати не приходилось. Пробираючись поміж хижинами і земляками адепту нарешті вдалося знайти дідугана, який на її прохання дати яблуко для Мішутки сказав 'Покажеш сіськи -дам яблуко. Давно в нас не було молодих і красивих дівчат, потіш дідуся на старості років." Адепт хотіла було обуритись і вибігти з його хижини, але в неї не було ні часу ні сил сперечатися з вредним дідуганом. Да і її честь і принципи відійшли на друге місце, тепер єдине, що мало значення - виконання місії, бо інакше вони залишаться тут назавжди.
Важко зітхнувши, дівчина підняла тряпьйьо, яке тепер заміняло їй сорочку, оголивши живіт і груди. Якось віддалено дівчина зауважила, що її дорога білизна теж пропала, втім, це було не такою ж і дорогою ціною за її життя. Поки дідуган прищурено дивився дівчина про себе читала літанію покори, але коли він простягнув свої крючкуваті руки до її тіла, дівчина вскрикнула і вдарила дідка по руках: "Ми домовлялися, старий!
Євфратій тільки потиснув плечима і подав дівчині ще зеленувате яблуко, на боку якого був слід від черв'яка. В кращі часи, якби слуги подали їй таке, вона б наказала їх випороти, а тепер... Втім, краще не думати що тепер...
Трохи заблукавши по дорозі назад, дівчина нарешті знайшла амбала Мішутку, показавши йому яблуко дівчина пообіцяла дати його йому, якщо він розкаже їй все що знає про людей, які забрали їх речі.
Мішутка щось нерозбірливо промичав, але на щастя поруч був нещасний хлопчина взагалі без ніг, який почувши дівчину підповз і почав перекладати їй "мову" Мішутки. Амбал радо розповів їй про першу персону, а хлопчина без ніг з таким же ентузіазмом перекладав зоряній людині.
Все було б чудово, але коли закінчилось яблуко Мішутка навідріз відмовився продовжувати свою розповідь. Розлючена Вольха змушена була повернутися до дідугана Євфратія і просити ще одне яблуко. Вже добре знаючи дорогу - дівчина прийшла до його хижини і побачила огидну картину. Дідуган намалювавши на землі щось в чому дівчина інтуїтивно впізнала груди смикав свого напівобвислого піструна і пускав слюні. Молячи Імператора дати їй сил, адепт звернулась до дідугана, просячи ще одне яблуко, але той занадто глибоко поринув у своє нечистиве діло, і тільки відмахнувся від дівчини. Вольха вже було оглядала подвір'я в пошуках чогось важкого, як побачила, як зі сторони селища до неї підкрадається карлик. На його обличчі був потворний шрам, а його одяг як і у всіх тут був схожий на тряпку для миття підлоги. Правда на відміну від інших - його одяг був пістрявим і ще зберігав спогади про колишні кольори.
"Зоряна дівчино, я знаю кого ти шукаєш і можу розказати тобі в обмін на твої історії. Я служив шутом у Товстої Слизнячки, і завжди мріяв дізнятися що відбувається там між зорями"
Дівчина глянула на карлика, видавила посмішку і сказала: "Пішли звідси, я розкажу тобі історії про вірність і ЗРАДУ, про друзів і ворогів, про космічні кораблі, Примархів і святу Терру." Дівчина згадувала легенди, які вивчала в академії, інтерпритуючи їх для простого слухача. Коли вона дівчина почала хрипнути, карлик, який представився Тіріоном нарешті розказав їй все що знав. Розпрощавшись втомлена дівчина нарешті повернулась до хижини Есми доповідаючи Октусу про отриману інформацію.