Відповідь Юкі вочевидь розсердила Арісу ще більше, тому що дівчина насупилась і вже збиралася щось різко відказати, та в цю мить пролунав голос медсестри за відчиненими дверима, коли вона віталася з Віолеттою, а потім і вона сама з'явилася у дверях, оглядаючи дівчаток, переважно Акарі та Чізуру. Міядзакі миттєво зреагувала, її личко розгладилось і стало спокійним, начебто ніякої свари й не було - ані хмаринки. Хоча й досі залишалося дещо сумним.
- Ой-ой, які ви сьогодні ввічливі, мені аж ніяково, - коли чарівниці стали вибачатися і вкланятися, медсестра виразно приклала долоні до щок і покрутила головою, вочевидь жартуючи таким чином, але виглядало й справді так, наче вона раптово засоромилась. - Ну гаразд, маєте моє вибачення. Я вас затримувати не буду, - відповіла вона безпосередньо Сергію-Акарі, що питав про необхідність відлежуватися в медпункті. - Таблетки від голови? Зара-зара...
Жвава жіночка, хоча її можна було назвати і дівчиною, тільки дорослішою за чарівниць-школярок, підбігла до однієї з шаф у кабінеті. Її тепер могла бачити лише Віо, що стояла біля дверей, та кіт, який сидів у ніг Віолетти із сонним виглядом. Знайти потрібні ліки у медсестрички багато часу не зайняло, але Аріса встигла прошепотіти так, щоб не чутно було в кабінеті:
- Вона знає, хто ми, та їй не треба знати правду про вас. Ходимо звідси.
- Так, а де графин з водою? Ви брали? - донеслося з кабінету.
- Так, Судзумі-сенсей, це я брала, Юкі пити просила! - голосно відповіла їй Ранко.
- Чудово. Осьо, тримай засіб від головного болю! - повернулася медсестра дуже швидко, і Аріса не встигла більше нічого сказати. Вона простягнула до Акарі таблетку на долоні і, огледівши інших, вже без жартів запитала: - Точно ні в кого більше голова не болить або що? Бо в цей раз ви так «загралися», - суворий погляд медсестри дістався Віолетті, - що я всерйоз перелякалася. Ніколи ще відразу троїх не приносили. Добре, що директор вас не бачив. Але головне, що ви перемогли! - весело закінчила вона.
Арісі та Ранко вочевидь весело не було, тому що перемога, якщо вони справді перемогли, а не вигадали її для медсестри, вартувала чарівницям життя трьох із них. Занадто велика ціна однієї перемоги. Занадто чутлива втрата. Ранко хлюпнула носом і, не витримавши, зі словами «пробачте» вискочила з амбулаторії до кабінету і попрямувала далі у коридор.
- Що з нею? - стривожено спитала Судзумі-сенсей, проводивши брюнетку поглядом.
- Ви ж її знаєте, Судзумі-сенсей, - куда більш стримана Аріса знизала плечима, - Камікава аж надто емоційна, їй треба додому відпочити. Ми теж підемо, з вашого дозволу. Вибачте за незручності, що вам причинили в котрий раз, і дякуємо за все, - дівчина вклонилася медсестрі.
- Та ідіть вже, бешкетниці, - мило посміхнулася жінка, простягаючи Сергію воду, щоб запити таблетку. - Але якщо щось, ви знаєте, де мене знайти.
- Так, знаємо, - Аріса кивнула. - Судзумі-сенсей, адже ми можемо всі йти додому?
- Так, так, звісно, - зітхнула сестричка, - я в звіті зазначу, що звільнила вас усіх на сьогодні від останніх занять. Тим більше, передостанній урок вже розпочався. Але тобі, Міядзакі, як старості класу, слід усе ж приділяти більше часу своїм шкільним обов'язкам. Я розумію, демони там, перевертні, нечисть усіляка, але школа - це теж важливо. Не забувайте цього, будь ласка, - звернулася вона вже до всіх, хто залишився.
На цьому, мабуть що, вже можна було йти.