Сергій - Акарі, вже Акарі, треба пам'ятати про це - продовжував розбирати слова чарівниць, і найнеприємніші його здогадки починали підтверджуватися. Він не відчував нічого особливого ні від свого нового тіла, ні від амулету-сережок, доки йому про них не сказали, але це ще можна було пояснити відсутністю навичок... А потім йому показали, як дівчата перевіряють кількість власної мани, і він не втримався від того, щоб не скривитися. Чарівниці робили це не самостійно - вони користувалися індикатором, виведеним для них у найбільш очевидній формі! Вони ТЕЖ не відчували свою ману, вона не була їх частиною: Їх магія була лише інструментом, виданим їм у користування кимось іншим - можливо, тою ж самою істотою, що проводила його "загробну співбесіду"... І контролю над цим інструментом дівчата не мали. Індикатор міг показувати будь-що, від фази Місяця до настрою справжнього хазяїна індикатора - він вже мав справу с тестером, що брехав на добрий десяток вольт, і знав, як важко виявити проблему без правильного інструменту для порівняння - і тому зовсім не факт, що "паливом" для магії слугували саме емоції...
Що, якщо подумати, було ще однією дурістю. Яким чином певні електрохімічні реакції у мозку та зміни гормонального фону однієї людини могли дати щось іншій? Повна маячня, нісенітниця!.. Сказав сорокарічний чоловік, що воскрес після смерті у тілі неповнолітньої дівчини, зберігши свою пам'ять. Але все одно - могло ж бути так, що енергію чарівниці насправді отримували від свого "хазяїна", а той лише тихо посміювався, споглядаючи зверху на їх безглузду метушню у спробах зібрати енергії на ще один день життя? Скривившись ще сильніше, Сер... Акарі хитнула головою, і зібране у хвіст волосся неприємно мазнуло по щоці. Дрібниця - але скільки ще їх буде?..
Тим часом, білявка (як там її, Чізуру?) вже встигла почати лаятися з Арісою; лупнувши очима, Сергій зрозумів, що занадто глибоко задумався і вже збирався було втрутитися у свару, що зароджувалася на його очах, коли у медкабінет влетіла - інакше і не скажеш - молоденька і дуже жвава дівчина вельми приємних пропорцій.
- Так, мені знадобляться таблетки для... - пафосним тоном почав було він нехитрий комплімент виду "у мене від вашої краси аж тьохнуло серце", але пасмо рудого волосся, що знову зачепило щоку від різкого повороту голови, змусило його різко передумати і збитися, заговоривши більш живо. - Тобто, від! Від голови! Тобто, я маю на увазі, від головного болю... Вибачте.
Зніяковівши від власного белькотіння, Сергій-Акарі замовк, водночас теж кидаючи погляди на інших дівчат.
- Нам дійсно значно краще, - нарешті зібрався з думками він - саме вчасно, щоб синхронізуватися з "генеральною лінією партії". - Дякуємо за турботу! І я думаю, наразі нам вже немає сенсу тут лежати?
Останнє запитання, незважаючи на те, що звертався... зверталася Акарі до медсестри, було в першу чергу спрямоване до Аріси і Ранко.