Хто не падав той не підіймався. Варгуз робив і те, і інше. Випите зілля віддалося короткою судоргою - то міцніли м'язи і кістки, готуючись витримати все, що випаде на їх нелегку долю. Напіворк рушив назустріч гупаючому голему, і той вдарив перший. Кам'яний гігант замахувався широко та лупив міцно, але цього разу гладіатор вже прочитав його рухи та легко вклонився.
Варто було Тарасові вибратись з темряви, як він потрапив під обстріл світла. Пекельний промінь промерехтів поряд та вцілив у руїни, серед яких дварф ховався. Вороги, вони повсюди! І чорний туман ніби продовжував повзти за ним, та ніхто, окрім Сета, не бачив як пануючий там елементаль маже впритул розстрілював кентавра, і примудрився влучити в виставлений навмання щит.
Битва затягувалася. Герої виснажувалися, проте, на відміну від стражів, вони ще не зазнали значних втрат, і все ще не відомо хто зламається перший і в яку сторону похитнуться ці терези.