Від втручання богині кентавра оживше дерево зупинилось у ступорі. Воно мало наказ - знищити ворогів. В цьому була вся його суть та призначення. Але тепер ворогів не стало, й зконфужений монстр не розумів що тепер йому робити. Одночасно з цим коло водяного елементаля з'явився примарний спис, та пройшовши крізь рідину вибив з нього невеликий потік, що одразу ввібрався в сухий пісок.
Синій драконолюд призвав вже звичну вогняну кулю, й повітря навколо неї почало помітно вклонятися, і звідти почувся невдоволений дівочий ойк. Вітерок подув в сторону кентавра, й по обох жрецях вдарило ніби списом. Повітря під високим тиском різало ніби залізо, і якщо бригантина Барілко витримала удар, то Тарасові не допомогла навіть магія. Тепер і авантюристи пролили свою першу кров.
І друга не забарилася. Громовий елементаль вийшов з темряви, та знову з тріском розчинившись у повіті матеріалізувався небезпечно близько до Сета і Варгуза. З вибором цілі у нього проблем не виникло, й блискавка, вирвавшись з його тіла, направилась точнісінько в обладунки напіворка. Ніби вони її притягували до себе. Гладіатора трішки труснуло. І взбодрило.
Вогняний голем обрав собі іншу ціль, й запустив частинку своєї плоті у сторону гномки, в результаті чого скелі за її спиною з'явився ще один випалений слід.