Варто було напіворку торкнутися меча як пальці очікувано зімкнулися навколо рукояті мертвим хватом. Жрець не збрехав, зброя була проклята, цілком і повністю, й тепер вона ніби злилася з рукою гладіатора, ніби її продовження. Залишалося надіятися що ризик виявився виправданим і клинок вартий того. Вже зараз можна було сказати що цей меч - справжній скарб. Такими озброєні, наприклад, королівські гвардійці, а створити їх могли лише наймайстерніші зброярі в парі з досвідченими зачаровувачами. Гострий ніби бритва, ідеально збалансований. Навіть відомому гладіатору така зброя була не по кишені, та й у вільному продажу її майже не знайти. Лише у особистих охоронців монарха були кращі - справжні сталеві легенди.
В цей час емпатична гномка творила своє глиняне мистецтво, й ось з печі вилізла обпечена корона. Епатажна, з довгими крученими рогами. Вона не могла слугувати бронею, чи стримувати удари, однак на голові сиділа б доволі міцно, хоча й не дуже зручно. Барілко ж розглядав могили. Надписи на них були старі й затерті, а мова виявилася якоюсь дивною версією Безодні, та все ж достатньо було щоб піймати сенс. Кожен надпис складався з цифри та імені. Кентавр почав читати. Мілош Борщ - 1, Хукір Доранте - 3, Келагар - 6, Торадін Рудобородий - 5, Кейлін - 7... Й безліч інших імен, однак вони ні про що не говорили білозадому.
Покінчивши з усім група обережно заглянула до головного склепу. Там виявилася одна дуже простора суха кімната, з трьома грубими ліжками та четвертим, маленьким, за ширмою. Також на підлозі лежав спеціальний коврик з накидкою - на таких інколи сплять кентаври що більш звичні до цивілізації. Посеред склепу було вже підготовлене місця для багаття з купою хворосту, а у стороні, на підлозі, люк зі спіраллю, що зараз був закритий. Походило на те що зараз Печери готові дати авантюристам перепочити. Найцікавішим же серед всього виявився маленький столик, а точніш те, що на ньому знаходилось: кілька флаконів з зіллями, два з яких були підписані й обіцяли нести зцілення та захист, та третій, неопізнанний, всередині якого бурувала різнокольорова буря. А поряд з зіллями, притаївшись, чекав своєї руки й чарівний жезл.
