Варгуз, натхненний попереднім успіхом, спробував його повторити. Однак магія Барілко, що направляла його руку, розвіялася, і напіворк виявився до такого не готовий. Виявилося що тісний простір може заважати не лише скелетам, а й йому, і жоден з його випадів не знайшов цілі. Посприяла цьому й поява зі спини ще одного скелета, й довелося відволікатися щоб прийняти його удар саме на обладунки. Які, до слова, знову витримали. Однак біда прийшла зненацька. Невеликий камінь, незграбно запущений одним з ворогів, влучив у найбільш вразливе місце гладіатора - в голову. Зі своєї рани над бровою потекла смужка крові.
Ще один зі скелетів, що до цього брав участь в облозі Варгуза, побіг допомагати у битві з чаклуном та жрецями. Свіжі сили, що останніми вибігли з невеличкої крипти, вже попереджені про пастку, почали оббігати поле з шипами з двух боків, в надії дістатися до кентавра та його вершника.
Тим часом, на іншому березі річки, винахідниця продовжувала розбиратися зі своїми переслідувачами, викошуючи їх по одинці. Від влучного пострілу вогняним згустком недобиток розвалився на складові, проте нові вороги були вже на підході.