Варгуз зі свого вузького проходу спостерігав цікаву картину: один зі скелетів, що перед цим пробіг повз нього, зараз забився в кут між огорожею та присів, закривши голову руками. Інший скелет, настроєний більш рішуче, увірвався в щілину та спробував на широкому замасі вдарити гладіатора, однак не розрахував простору, й його зброя гучно проскрежетала по стіні вибивши з неї сноп іскор та відколовши шматок металу.
Жреці ж, влаштувавши пасту прямо під носом у скелетів, залишилися на краю встеленої гострими як ножі шипами землі, ніби приманка. Кілька скелетів ринули за ними, але попадали в дорозі, потрощивши власні кістки. Інші спробували обігнути небезпеку по широкій дузі, й одного то вдалося, а інший, не втримавши рівновагу, спотикнувся та впав прямісінько на списи Майлікі. Тим же, хто зумів дістатися гарцюючого кентавра, забракло наснаги щоб бодай поранити бодай когось з цієї парочки.
Один зі скелетів, від якого чкурнув Барілко, перемкнувся на іншого бійця, який якраз пробігав повз нього. Скелет стрімко погнався за Сетрекхтаром, проте не зумів влучити у хаотично тікаючого драконолюда. Сет же відчував що зараз, прямо зараз його сила може вирватися на волю, і в наявних обставинах це скоріш гарна новина.
Продовжувалася бійня й навколо винахідниці. Єдиний скелет, що залишився з її переслідувачів, перемкнувся на бойову ящірку, та вдалим ударом відколов від неї добрячий шмат глини. Ще одне таке влучання, й від смертельної зброї може нічого й не залишитись. На поміч бідоласі спішила ще двійка скелетів, й вони вже наблизились до містка. Один з них під час бігу задів краєчок землі зі пасткою від кентавра, й тепер з його коліна стирчав один зі списів. Однак не здавалося що той надто сильно заважає костяному бійцеві.