Тарас дивився на всю кагалу, яка вилазила із могил і присвистнув.
— Ти ба яка гульня гарна.
Звісно, то був сарказм. Адже такої вакханалії мерців навіть жрець смерті не бачив на своєму шляху, а інші й тим більше. Що ж, настав час якраз показати, на що здатен слуга Келемвора. Зараз цю гульню треба бігенько упокоїти, щоб добрим людям настрій не псувала. Ну і що, що їх з двадціть чи тридціть - усіх наклепаємо.
Тарас відійшов на кілька кроків назад під прикриттярозлогого дерева. А ну ж не доберуться так швидко. Одна рука стискала щит, а інша вже творила сильну магію.
— Agland.
Слово на древній мові зверталося прямо до Келемвора. І за секунду з'явилася його зброя - півтораручний меч, що блищав навіть у темряві кладовища. І не встиг ще той нанести навіть першого удару за велінням Тараса, як жрець помахом руки створив інше заклинання:
— Порох.