Варґуз, щосили навалився на плиту. Від напруги на його шиї проступили вени, а перука трохи з'їхала на бока. Плита заскрипіла, й на мать у гладіатора виникло відчуття що вона зараз зсунеться. Проте сили закінчились раніше, а на те щоб перевести подих та спробувати знову часу вже не лишилось. Зірвався вітер. Десь, поки ще далеко, роздався грім. Небо затягувало темними хмарами. На маківку Тараса впала перша крапля - поганий знак. Наближався буревій. З боку будівлі, куди раніше намагався достукатись напіворк, теж донісся гуркіт: плита зрушила з місця, відкриваючи прохід.
Першим зреагував Сетрекхар. Його нові відчуття не пропустили перший паросток у вигляді кістлявої долоні, що пробивався крізь грунт з права від нього. Бойове закляття зірвалося з чародійських вуст, проте цього разу не спрацювало. Інший скелет виліз небезпечно близько до Барілко, який помітив ворога надто пізно щоб притоптати доки той був вразливий. А ось численну решту ворогів, завдячуючи проклятому амулету, дракононародженний, на відміну від інших, побачити був не спроможний.
Ювівзі у своїй засідці приготувалася. Тримаючись окремо вона грала в рулетку: з одного боку на її боці відстань, з іншого - нікому підстрахувати у випадку якщо її позицію буде розкрито. Бо ворогів вистачить на усіх. Десятки скелетів покинули свої могили. Дряхлі, в обірваному прогнившему лахмітті та уламках обладунків, озброєні проіржавілими мечами та списами з надламаними рукоятями, трухлими дерев'яними щитами та іншим мотлохом. Проте марно було б гадати що кістяний воїн - то легка прогулянка. Можливо вони не такі спритні, як живі істоти, з м'яса й плоті, проте відсутність страху й відчуття болю роблять їх справжніми машинами для вбивства. Особливо коли їх багато.
