ПОЛІЦЕЙСЬКА ХВИЛЯ: "Дискойоб" Массаро, так його називають. Наче і непоганий хлоп, але дуже вже повернутий на диско. І на спідах, здається. І ще його мотокарета... звідки у нього на неї гроші? От у тебе мотокарети нема. І ніколи не буде. Хіба що ти виграєш мільйон реалів у лотерею.
- Ну, то може, варто купити лотерейного квитка? - ранок був не надто раннім, і Райлі була у досить доброму гуморі, щоб саркастично віджартовуватись, - Чи, дай вгадаю, замість виграшу там буде Дискойоб з недотрахом? Ні, дякую. Якщо вже не доводиться крутити баранку, то можна і про справу подумать, еге ж?
В приципі, а що ще було робити дорогою до готелю? Не краєвидами ж насолоджуватись. От Джа і перебирала в голові деталі наспіх переглянутих звітів з папки. Досвід детективки підказував, що деталі мають значення. От тільки деталей в звітах було не багато, а коронера взагалі хотілось придушить за недбалість.
- Ну, детектив Райлі, "Вдалого розслідування", давай подумаємо... - подумки жінка звикла звертатись сама до себе, треба ж іноді говорити і з розумною людиною, - Що проїбали тугодуми з 41го? Дві тіла у вбиральні, один застрелений, інший отруєний. Ціанідом. З чого застрелений - хуй зна. З крупнокаліберного чогось. Ні зброї, ні гільзи. Але ж, якщо його застрелили прямо там, то мізки мало розкидать по всіх стінах, і крові теж було б багатсько. Що там в репорті про це? Так можна і напрям пострілу встановити, і взагалі, чи саме там в нього стріляли? Треба буде глянуть на ту вбиральню, на експертів надії мало... Он, коронер - теж експерт. "Без ознак насильницької смерті".
Готель виявився десь таким, як Джа й очікувала. Дорогим, з історією, і спогадами про кращі дні. З дівкою на ресепшині, до якої Джанет одразу прониклась симпатією, як до тої, кого зайобують ще більше ніж її саму. І кожен норовить ще й козирнути перед нею своїм іскроментим гумором. Массаро точно старався. Тепер, мабуть, знає за колір білизни. Але не знає, чого Валері не чула постріл.
- Ти диви, - хмикнула Джанет на тиху ремарку Валері, і підмигнула їй, хоча за окулярами то було не дуже й видно, - судячи з його вигляду, то не часто буває. Маю скористатися нагодою.
Жінка відштовхнулась від стійки ресепшину, на яку спиралась, розвернулась, пройшла через хол, і зустріла колегу у дверях.
- Детектив Массаро? - перепитала вона, змірявши Ейса поглядом. І ще подумала, що день в цього детектива був не найкращий в житті.