Просмотр сообщения в игре «В пошуках втраченого | Генератор iсторiй»

Інформація це найцінніше, що є у світі. Інформація дає можливість не лише розвиватися, але й керувати. Керувати оточенням, керувати баченням, керувати світом. Та проблема інформації у тому, що вона хоч і доступна усім, вона є одиницєю не самостійною. І кожен сам обирає інформацію, котру споживає. Інформацію, котрій довіряє. Інформацію, котру вважає за достовірну. І в цьому найбільша біда. Інформація, сама по собі нічого не варта. Уся суть у тому, хто і як нею користується. Сучасні технології дали доступ до мережі, до безмежних знань, до відвертого контенту, до усього спектру правди, якою б вона не була. Та сучасні технології, окрім того, дали ще й можливість створити собі свою власну бульбашку. Бульбашку, у котрій кожен окремий індивідуум живе, працює, існує і в сраці має реальність навколо.

Соломон неодноразово стикався з тим, що усі навколо, «чомусь», вважали гоблінів нижчою расою, котру лиш з доброї волі «долучили до цивілізації», бо так би і сиділи по своїх норах. І байдуже на тисячолітню історію і культуру, яка існувала задовго до того, як славнозвісні «цивілізанти» з'явилися на світ. Їм нічого абсолютно не заважає брати усі досягнення та розробки гоблінської раси та привласнювати собі, розповідаючи про те, що так воно було з покон-віків, та ніяк інакше. А Кірхеман і його родичі розмовляють видуманою мовою, мають видуману історію і взагалі їх не існує, вони все видумка якогось там ельзіманельского генштабу.

Проте так само, як швидко осягнув всю істину про інформацію і її особливості, так само швидко Соломон осягнув просту методику не сперечатися з ідіотами. Давно було засвоєно урок, що нема сенсу доводити тим же оркам, що гобліни інша раса, яка не має стосунку до орчих племен, що мова далека і не схожа (жоден клятий орк не розуміє гоблініша, але при тому це чомусь не заставляє його задуматися над тим, нащо казати, що гоблініш це наріччя орочої?). Бо для того, щоб сперечатися з дурнями, потрібно опускатися до їхнього рівня. А там, на тому рівні, вони просто роздавлять тебе досвідом. Нема абсолютного сенсу щось доводити тупоголовим. Тому Кірхеман скупчився на осяганні фаху, на осяганні своїх цілей. Часто так ставалося, що він вічно не в тему, вічно не формат, та ще не настав той час, коли треба міняти свій фах на автомат.

Усьому свій час.

Саме тому, коли є час вчитися, Соломон вчиться, а коли є час відпочивати, Соломон відпочиває. Чи проводить час з друзями. Так і цього разу, було вирішено відправитися на бої автоматонів. Останні були дуже цікавими гобліну. Одне з чудес сучасної техніки. Таке просте і складне водночас. От якби наладити кустарне і при тому массове виробництво, це не лише б полегшило соціально-економічну напругу, а й дало б масу нових, цілком очікуваних і неочікуваних можливостей. Та про це якось пізніш. А зараз потрібно було пробратися крізь каналізації до місця призначення. І як завжди інфорамція грала ключову роль. І як завжди, закон падлянки, не заставив себе чекати. Інформація виявлися не повною, через що бідака Кайола ледь на загинув. Добре, що у Соломона не одна звивина у мозку і усі вони працюють як треба. Саме тому фізика дозволила швидко зметикувати що й до чого. Перемкнути воду. Перекрити шлюзи. Дати тиску зломити те, що не розраховане на таке навантаження.

Серденько б'ється так, наче зараз вирветься геть з грудної клітки. Так і коні двинути не довго.