Джеймс обожнював техніку. Уже в п'ять років найкращим заняттям для нього було копирсатися в іграшках та електроприладах, намагаючись зрозуміти, як там все влаштовано і чого воно працює. Орудувати викруткою малий навчився добряче, але він ще був занадто дрібним, щоб успішно складати розібрану техніку назад. Не раз й не два тато заставав задумливого синочка, який чухав голову і намагався зрозуміти, звідки в машинці на дистанційному управлінні так багато деталей і чому залишилася ціла купа зайвих.
Проте вершиною технічної досконалості, звичайно, був космічний корабель. Це було щось таке велике, недосяжне і неможливо прекрасне. Приблизно так само, як татів автомобіль, але навіть більше. Бо тато навіть одним оком не дозволяв подивитися, як в машині все працює, справедливо побоюючись, що нашестя варварів в особі улюбленого синочка авто може не пережити, а купляти кожного разу нове, то ніякої навіть найкращої зарплати не вистачить. Та достатньо було лише раз побачити, як на перший погляд неповороткий металевий слонопотам пронизує простір і зникає в небі ще до того, як ти встигаєш кліпнути, то хлопчина вже міцно знав, що хоче дізнатися, як працює всередині кожен гвинтик.
Джеймі задавав татові сотні питань, на які навіть досить добре технічно підкований програміст часто не мав відповіді. Сет мав лише дуже приблизне розуміння, як працюють варп-двигуни та чим вони відрізняються від гравітаційних, і навіть якщо б знав, то не зміг би це пояснити малечі зрозумілою їй мовою. Тому альтернативі розібраним іграшкам поки не було. Як мінімум до тих пір, поки хлопчина не навчиться читати технічну літературу. Відео на схожі теми цілком успішно заміняли йому мультики. Хоча ні, не заміняли. Мультики він також дивився у великих кількостях і дуже ображався, коли мама або тато ввечері гнали його спати, на даючи додивитися "ну ось зараз останню серію, і все".
***
Джеймі йшов по ярмарці з кількома купюрами в руках. От же пощастило бігти за смаколиками для всіх. Ну от точно Гаррі мухлював, коли ті палички розставляв. Правда, Джеймі не міг зрозуміти як, але точно мухлював. Проте небажання йти до нудних палаток з їжею та солодощами вмить зникло, залишився тільки захоплення тим, що відбувалося навкруги. Хлопчик так задивився на літаючих механічних драконів та інші дива, що й сам не помітив, як відійшов далеченько від яток і потрапив до звіринця, де тримали тварин, що виступали в цирку. Але якщо механічними чудовиськами Джеймі щиро захоплювався, то тварин йому було шкода.
І от хлопчик побачив справжню зворотню сторону цирку. Де тварин примушує виконувати різні штуки не дресура і любов, а канчук і лайка. Великий качковедмідь був сильнішим за дресирувальника, але все ж боявся його. Але ж Джеймі був всього лише маленьким хлопчиком, який боявся дресирувальника куди більше, аніж загнана в кут тварина. Проте й полишати її напризволяще не хотілося. Парубок був хоч малий, але вже петрав в техніці достатньо, щоб знати, де ручник і чому його не треба чіпати. Але страшно ж. А як хтось помітить? Ні, так не треба. Бо якщо розбити чужу машину, то тато таких прочуханів дасть, що на дупу місяь сісти не вийде. Джеймі почухав сідницю, яка ще пам'ятала зустріч з ременем. Ну хіба він винен, що йому конче потрібно було подивитися, як працює магнетрон у мікрохвильовці і чому тато не дозволяє гріти в ній ложки. Подивився, зрозумів, чому так. Іскрило красиво і бахнуло добре. І від покарання втекти не вийшло.
Так і тут. Вирішити ситуацію радикально хотілось, але отримувати на горіхи за це - ні. І тут прийшло рішення. Натовп трохи розступився і Джеймі помітив на початку ярмаркової вулиці поліцейського, який щось обговорював з хазяйкою сувенірної крамниці. Через кілька секунд Джеймі підбіг до нього і, захекавись, пролепетав:
— Дядя поліцейський, дядя поліцейський, там тваринку б'ють.
Полісмен подивився донизу на хлопака, який смикав його за рукав. І коли зрозумів, що саме той говорить, то вмить посерйознішав і промовив:
— Ну пішли, покажеш. А де твої батьки?
Поліцейський йшов швидко, але на думку Джеймі, недостатньо. Тому самому хлопчику прийшлося бігти підтюпцем:
— Всередині. А я вийшов купити смаколика і ось, побачив, як дядько батогом з вогню медведика б'є.
Про "б'є" малий трохи перебільшував. Бо дресирувальник тільки замахувався. Але за хвилину вони якраз встигли побачити, як роздратований непослухом тварини чоловік клацнув батогом і самим кінчиком огрів качкомедведя, який відразу ж тоненько заричав і кинувся назад, в глибину клітки. І секундою потому Джеймі почув гучний виклик:
— Проксімо!
Батіг, який дресирувальник вже вскинув, щоб вдарити вдруге, завмер і майже відразу розтав у повітрі. Чоловік обернувся і, побачивши досить сильно незадоволеного поліцейського, неначе відразу зменшився і навіть випустив ціпка, що тримав качковедмедя. Тварина цим негайно скористалася, сховавшись у глибини клітки. А полісмен і не думав зупинятися.
— Проксімо! Я тобі вже не вперше кажу за твої методи дресировки. І що я бачу? Як ти перед очима дітей б'єш тварину батогом? То вже переходить всілякі межі! Тобі нагадати, скільки матимеш за жорстоке поводження з тваринами чи сам пам'ятаєш?
Очі дресирувальника забігали. Мабуть, дійсно знав, що і скільки за це буває. Закони закривали очі багато на що, але бути досить гуманними і за жорстоке поводження з тваринами можна було отримати реальних проблем, вже не рахуючи суспільного розголосу. Бо ж захисників прав тварин і так набігає щодня хоч віником вимітай, а то й зовсім життя від них не буде.
— Ну що ви, пан Жером. Я ж тільки налякати, бо впирається тварина, не слухається. А без остраху її тримати ніяк не можна - хижак. Почує слабину, може напасти. Ви ж бачили, правда, нічого такого не було? Ну правда ж?
Тут дресирувальник зробив кілька дивних і незрозумілих рухів, які Джеймсу чомусь видалися одночасно смішними й дурнуватими. Спочатку той вилупив очі, пильно подивившись на поліцейського, а потім глянув кудись вниз і вбік. Хлопчина і сам подивився, але нічого крім старої скрині не побачив. А потім дресирувальник потер великим пальцем об інші - точно так робить мама, коли солить страви. І наостанок хитнув головою кудись в сторону шатра, не відводячи погляду від поліцейського. Реакція Жерома виявилася теж трохи дивною. Спочатку той чемно дивився в усі боки, куди показував Проксімо, але коли вже той хитав головою, поліцейський прикрикнув:
— Забудь! Ти вже мав від мене попередження. Після вистави їдеш зі мною. І не вздумай десь дітися чи фокуси якісь викинути.
Дресирувальник помітно принишк і похнюпився. І куди дівся той грізний дядько, який приборкував грізного звіра? Здувся, та й нема. Хотів бо було він подивитися на того дрібного, який привів Жерома у найбільш незручний момент, але хлопчини вже й слід пропав. Бо Джеймі, побачивши, що поліцейський дійсно допоміг, і тварині насправді нічого не загрожувало, чимдуж кинувся до яток з солодощами, бо вже й так витратив купу часу.