Фаріда ніколи не любила лікарень. Адже на скільки б не було все організовано, навіть якщо ти заходив до лікарні здоровим, то вийти з неї здоровим уже не вийде. Тому що якщо не черга, то тупі обивателі обов'язково вимотають, як не сили, то хоча б нерви. Що вже говорити, якщо мова йде не просто про лікарню, а про цілий перанатальний центр. Вагітність, вона по своїй суті гірше будь-якої хвороби. Бо з одного боку, наче вивчена, наче прогнозована, а з іншого боку у будь-який момент усе може піти шкереберть.
Так воно, в принципі, і сталося у випадку цієї вагітності. Ще кілька днів тому все було нормально, можна було ще спокійно чекати, не перейматися про народження, а тут раптом погіршилося самопочуття, щось там не сподобалося чи то санітарці чи то лікарці, й от, Фаріда уже у палаті, з дитиною на руках. Спочатку все було як в тумані. Біль стискав все тіло так, наче це не тіло у породовій палаті, а якийсь батискаф на глибині Маріїнської впадини. Попри біль і постійну нудоту, вручили в руки дитину.
— Малюку потрібен тактильний контакт!, — якось так, з зарозумілими обличчями, заявляли у лице втомленій Фаріді.
Чесно кажучи сил дивитися на малюка не було геть. А навіть коли дивилася, то чомусь не було того оспіваного материнського інстинкту, про який усі так говорять. Вглядалася пристально у зморшки дитячі (попутно дивуючись, якого милого воно таке мале, а вже зморшкувате?!), у ці повні щоки, у обм'яклі довгі вуха. Потім вони, звісно, випрямляться, будуть по іншому виглядати, та й лице зміниться... Та наразі у жінки був легкий шок.
Поглядом провела по палаті, подруг оглянула, та нічого не сказала. Не хотіла признаватися у своєму страхові. Страхові того, що народжене дитя не викликає тої знаменитої і оспіваної любові, що материнський інстинкт, таке враження, що вивітрився з тілом разом животом. Якось не так собі все уявляла. Ще й Амоса нема. А так добре б було, якби він був тут, поруч. Щоб роз'яснив усе. Щоб заспокоїв. Але Амос був би не Амос, якби не був по вуха в роботі. Слава богам, що він й так спакував все і приїхав сюди одразу як тільки сказали, що треба лягати на догляд.