На периферії Великої Пустелі, де безмежні піски зіткнулися з могутньою водою, матінка природа народила веселих та життєрадісних людей. Звались вони припустельники. Через близькі контакти з представниками інших рас вони часто мали більш світлу шкіру, ніж решта представників їх народу. Торгівля з імперією, сприятливий клімат, багаті копальні та щедра заплава річки глибоко відпечаталися на їх ментальності.
Це були люди посмішок, пафосу та безтурботності. Пишні, яскраві наряди, рясно засипані прикрасами, які носили як жінки, так і чоловіки, слугували знаком поваги до інших. Чим більш яскраві твої справи та вигляд - тим більше ти шануєш своє оточення. Були й багато інших рис у цього народу, але саме ці збереглися під тиском глобалізації, і після того як народ інтегрувався в світову спільноту, вони стали своєрідною візітівкою припустельників.
І Амені була дочкою свого народу. Навіть на пологах вона відмовилися знімати частину прикрас, і зараз її маленький Гаррі-Амені*, який в цей час ще не спав, бавився з блискучою довгою сережкою. Незграбно бив по ній міцним кулачком та посміхався від результату. Ще не знала молода мати що ця тяга вилізе їй боком коли малий навчиться хапати. Проте жінка була готова стерпіти стільки болю від своєї дитини, скільки знадобиться.
Як сказав лікар, скоро мав підійти чоловік. Вільям не був батьком Гаррі. Того й слід простив. Проте Амені була певна що Вільям стане ним. То був освідчений доброзичливиий чоловік вкрай ліберальних поглядів, вільний від всіляких упереджень щодо минулого своєї молодої дружини. Так, він буде гарним батьком.