— Ану, віддай!
— Гей, має! Там іще можна облізать! — Спалахнув Зрадік, та побіг вслід за карликом. Проте гоблін одразу ж долучився до збору монет, бо то діло богоугодне. Кишені малого також наповнилися мідяками, бо без них там було б порожньо. А то не гідно - повертатися з походу без трофеїв. У Хукіра келих перехопив Гару, а у самого дварфа, коли той відволікся на Вукса, усю здобич, мало не розплескавши, висмикнув вже гоблін. Але він не тікав. Ну, хіба що трішечки, щоб ляща вслід не піймати. Зрад міцно тримав той келих з монетами, роззявивши рота, і свердлив його поглядом. Врешті-решт, зумів відвести від нього свої щасливі оченята, окинув поглядом своїх одноординців. Тепер вони були багаті, і Зрадік, як істинний "орк", мрійливо розчулився:
— Унітаза куплю.