— Нє, ну так і я міг. — Впевнено заявив Зрадік. Впевнено, бо й справді вірив що зараз міг сказати те сама. Ну, або майже все. Те, що запам'ятав.
Ну а тепер настав час приговорити келих з пивом, що чекав на землі недалеко. Проте положення, в якому той знаходився, викликало у гобліна занепокоєння. Волога пляма на землі це занепокоєння посилила, а у головці Зрада заграла негарна підозра. Піднявши келих та зазирнувши всередину зелений переконався що сталося найгірше. Зрада. Диверсія. Саботаж. І клята гравітація.
— І цє лєгко втовклі? І цє патєрь нєт? Цє піва нєт! — Гоблін мало не хникав. — Хукіре, пашлі взад, най ще нальють.