Гару побачив, що дід зібрався йти геть і знов підійшов до нього.
— Справа твоя. Але ми все одно сходимо. Я жрець Келемвора, то мій обов'язок. А поки ти з'їздиш у Вотердіп, то навіть найменші шанси знайти твою дочку живою розтануть, як мізки цього бовдура.
Гару махнув рукою на Зрада. Ідіот - він і є ідіот. Коли то не шкодить справам, то Гару ставиться до цього філософськи. Проте зараз треба було б дати добрячого прочухана гівнюку, та воно, холєра, вертке як гімно в ополонці. Хер зловиш.
— Постараюсь найти твою доцю. Слово жерця.
А потім подивився на Зрадіка і суворо мовив:
— Збирай манатки, глиста ходяча, хоч не випускай тебе в люди. Шляк би тебе трафив. Ще вчвориш яку шнягу - гоблінам продам замість мавпи.