Голосование за ходы

Искра вся дрожала. Не то от собачьего холода извне, то ли от предчувствия знакомства с Духами Машин этого места.
"-Какие знания скрываются за этими стенами, как чувствуют себя духи машины после стольких лет сна, снятся ли духам машины электроовцы?" И еще тысячи вопросов на которые она должна была найти ответы. Она вдыхала запыленный воздух станции улавливая знакомый с детства едва ощутимый аромат священного машинного масла и так увлеклась, что среагировала на вопрос другого аколита с короткой задержкой, во время которой Конрад успел выдать очередную несмешную шутку.

- Ничего особенного, просто активизировались алгоритмы безопасности, но мы авторизованные, так что все нормально.

Я предлагаю двигаться вперед, поскольку пока что единственное, что я могу сказать об этом месте - это повторить слова Диего: Духи Машины зенитной установки не спят, но мне нужно подключиться, чтобы получить больше информации. И еще одно - настоятельно рекомендую не проводить никаких манипуляций с оборудованием станции без моего на то разрешения. Здесь могут быть дополнительные защитные механизмы, поэтому двигаемся медленно и максимально осторожно. Мы с Ампером пойдем вперед.


Искра понимала, что поскольку из динамика звучала технолингва, то на этой станции уже побывали другие техпристы, в Эру Темных Технологий этого языка еще не существовало. Принимая во внимание эту информацию, можно было рассчитывать на то, что возможные ловушки были деактивированы, но знать об этом другим членам её команды не стоило. Она и так до сих пор не могла смириться, что к священной технике доверенной им - некоторые из членов команды относятся как варвары из диких миров к своих таким же примитивным орудиям труда. Конечно, это касалось только нескольких персонажей, но из-за них шестеренка косо смотрела на всех, кто не был посвящен в слуги Омнисии.

Еще одно на что Искра искренне надеялась, но не хотела озвучивать, чтобы не сглазить - это то, что если здесь была экспедиция, то возможно здесь они найдут теплые вещи, еду и если повезет - возможно даже транспорт. Но для этого нужно наконец начать двигаться, а то с них станется еще два часа обсуждать план, а потом перестрелять друг друга.

Не дожидаясь очередной ссоры Искра отправила команду своему кибермастифу и двинулась вперед.

Если бы другие члены ячейки за то время, что они работают вместе таки научились различать ее эмоции, то они бы заметили, что каждое новое задание Искра воспринимает с нетипичным для служителей культа Механикус энтузиазмом.

Впрочем - ее отношение к выполнению своей работы - было исключительно ее делом, поэтому войдя в зал, девушка сложила руки в знак священной шестерни, здороваясь с Лордом Инквизитором и Дознавателем Зорриком.

Еще в начале карьеры ее неотступная преданность Омнисии и отказ здороваться более привычной для большинства аколитов – аквилой стал причиной не одной ссоры, а иногда и доносов, впрочем, прослужив долгое время в среде Адептус Арбитрес, Искра научилась сглаживать такого рода конфликты, и со временем даже наиболее ярая из всех аколитов защитница культа Бога-Императора - Кали стала ей почти подругой, с которой они могли часами вести теологические споры, даже не стремясь убить друг друга, чем они и занимались вчера вечером в личных покоях Искры.

Сегодня же подключившись напрямую к бортовому когитатору корабля Искра скачала всю доступную для ее уровня доступа информацию о планете. Конечно в бортовом когитаторе было гораздо больше, но поборов естественное любопытство - она решила даже не пытаться взломать защиту, которую, судя по всему ставил сам Дознаватель Зоррик. Впрочем, когда нибудь, она обязательно это сделает, но не сегодня ... Утешив себя этой мыслью и проанализировав полученную информацию, Искра шла на брифинг, ожидая, что задачей будет исследование ксенотехнологий, размещенных на планете, но когда Инквизитор сообщил о археотехнической Зенитной установке, которая активировалась параллельно с их прибытием, Искра уже точно знала, какую из миссий выберет она. Никакие ксенотехнологии не сравнятся с пробуждением Духов Машины, которые спали так долго. Уже в предвкушении того, как она будет петь им литании, девушка хрустнула пальцами, мысленно составляя список необходимых для базовых ритуалов вещей. Увлекшись своими мыслями, она почти автоматически попрощалась с Инквизитором и взяв датапланшет отправилась с другими аколитами в общий зал.

Она настолько была уверена в выбранной цели, что искренне удивилась, когда Кали озвучила предложение отправиться к Вратам. Поддерживая официальный тон псайкера Искра ответила девушке:

-Кали, я бы с удовольствием составила Вам компанию для исследования Врат, но на этой планете есть нечто, что больше нуждается в моем внимании. Пробуждение духов Машины Зенитной установки без должного внимания к этому процессу может иметь плачевный результат, поэтому я буду настаивать - сначала предоставить необходимое обслуживание Зенитной установке, а в случае, если Лорд Инквизитор сочтет нужным отправиться к Вратам.

Перепалку между другими аколитами Искра пропустила мимо своего внимания. Она еще давно поставила условные фильтры на голоса некоторых членов ячейки, поскольку не собиралась набивать свои блоки памяти информационным шлаком. Впрочем, это не касалось прайма ячейки.

- Понтий, если будет необходимо, я тоже могу добавить сотню-другую тронов на оборудование. И, пожалуйста, приведите в порядок других членов ячейки их поведение, как всегда недопустимо для аколитов инквизиции.

Адептка нарешті покинула тісну коробку, в якій вона здавалося провела цілу вічність. Кімната в якій вони опинились залишала бажати кращого - всього два ліжка на 8 людей, з яких 4 досить серйозно поранені. Більшість місця в кімнаті займали ящики, в яких залишилось на вскидку десь 150 кілограм м'яса і один труп. Вірніше два трупи. Дівчина кинулася до псайкера, перевіряючи життєві показники. Дія стимулятора вже закінчувалася, тому він міг просто втратити свідомість від больового шоку, але Вольха помилялася - їхній завжди похмурий псайкер хоч був ще живий, але без необхідного обладнання їй не вдасться привести його до тями. Він впав в медикаментозну кому. він не має натхнення грати, бо його баба кинула

Залишивши його тіло в спокої дівчина заявила, що всім пораненим необхідний постільний режим, тому Арш, Кастус і Готфрід поки не підлікуються будуть під її наглядом. Похмурий дикун тільки показав їй не зовсім цензурний жес, демноструючи як він ставиться до ситуації в цілому і до наказів Вольхи зокрема, але на ліжко таки завалився, дивно що він взагалі сам до нього дійшов, з такою то крововтратою. Дівчина, ж в якої цей жест раніше б викликав хвилю обурення, тільки зміряла Арша поглядом і промовчала. Дивно ще, що взагалі на людей кидатися не почав. Він то напевне навіть уявлення не має про біонічні протези, агументику і так далі і зараз переживає жахливу моральну травму, хоча це не оправдовує його гадкої поведінки.

Тіло Готфріда просто запхали під ліжко - все одно зараз йому нічим не допоможеш, тому поки що нехай полежить там.

- Значить так, перш за все нам треба позбутися трупа і цього всього м'яса - воно дуже швидко почне псуватися. Збути його швидше за все не вдасться, оскільки так нас запросто зможуть вичислити, після того, як підлатаємось нам необхідно поближче добратися до підозрюваних. На ім'я одної з них - є замовлення. Повідомивши, що ми усунули загрозу і запросивши як плату - можливість до них найнятися ми зможемо нарешті зайнятися розслідуванням.

І новенькі, як вас там, може представитесь, маємо ж ми знати кому завдячуємо тим, що вдалося обійтись без бою, який ми можливо б не виграли. Як ви вже здогадались - я Вольха прайм ячейки бета-12.

Вольха дала знак залишкам команди виходити. Хто б не був цей незнайомець, він явно був на їхній стороні. В порваному цепним ножем усиленому костюмі, з під якого виднілися сліди нашвидкозроблених перев'язок, які за 5 годин вже повністю просочилися кров'ю, з замащеними обличчям і руками дівчина виглядала досить дивно. Побачивши таку людину на вулиці сама адепт негайно викликала б медиків, але незнайомець в формі гружчика тільки тупо посміхнувся. Адепт повільно, не випускаючи гружчика з прицілу дістала свій датапланшет стала щось щось швидко щось там набирати.

"- Чому не попередили про зустріч. В нас труп і двоє поранених. Ви з транспортом?" Підійшовши в притул дівчина протягнула датапланшет незнайомцю щоб той міг прочитати написане.

Не встигла адепт відповісти кріговцю, як Октус задав питання, яке змусило і без того напружену і зосереджену Вольху стрепенутися.

Тиша і бойова готовність!

Пошепки скомандувала адепт і переконавшись, що всі її почули, погасила світосферу. Те, що Октус теж почув запах смаженого м'яса свідчило про те, що останні кілька хвилин були не її галюцинаціями а об'єктивною реальністю, а значить... А це значить, що вони в небезпеці. Адепт навіть дихати намагалась тихіше, бо їй здавалося, що це теж може їх видати. Повільно і тихо вона дістала свій хамеолітовий плащ, який був упакований в рюкзак в останню чергу і накинула на себе, після чого так само тихо дістала фотолінзи і одягнула їх. Вольха побачила, що Октус вже стояв на землі, тримаючи в руках зброю, зосереджено прислуховуючись і принююхуючись, як інші все ще ошарашено намагались розгледіти щось в темряві, яка наступила після її слів. Рухаючись наче у якомусь голофільмі адепт тихо і повільно підійшла до дверей контейнера, в який їх судячи з усього помістили вже після кріозаморозки. Спочатку прислухавшись до рівномірного гудіння корабля, а тоді спробувавши подивитись через щілину Вольха так і не отримала ніякої важливої інформації. Ні шуму, який свідчив би про діяльність людей, ні самих людей адепт не побачила, тільки мерехтіння діодів на якійсь панелі і типовий для кораблів шум.

Після кількох хвилин після практично безрезультатного спостереження Вольха спробувала було здійснити захистий жест, але її рука натнкулась на фотолінзи. Втім в голову дівчини щойно прийшла геніальна ідея. Вона ж замовила ауспекс, і достатньо було просканувати ним простір навколо, щоб отримати необхідну інформацію, замість того, щоб як дура заглядати в щілину. Тільки тепер дівчина розуміла як почувались хлопці адепти, які через малесеньку дирку в стіні намагались підглянути як дівчата в гуртожитку приймають душ, і яким було їх розчарування, коли замість оголених тіл вони бачили прикріплену якраз навпроти щілини записку "тупой юдішка, пашол вон"

Пересуваючись так само тихо Вольха чула тільки рівномірне дихання своїх товаришів, її погляд був зосереджений на рюкзаку, де акуратно упакований лежав сканер.Ставши на коліна дівчина поставила незнайомий прилад зверху на рюкзак і натиснула кнопку активації. В тиші роздалось ледьчутне гудіння а на тьм'яному екрані білими буквами з'явивася напис

"PRESS ANY KEY TO CONTINUE"

ДУРА! - подумала Вольха і схилившись так, щоб плащ майже повністю ховав екран, світло якого могло їх видати, дівчина уважно подивилась на пристрій. На ньому було 10 кнопок, разом з кнопкою активації, але жодної зрозумілої позначки. жодної кнопки "ANY KEY".

ДУРА! - ще раз подумки прозвала себе Вольха, оглядаючи ауспекс з усіх сторін. Так і не знайшовши напису "ANY KEY" адепт випадково натиснула на якусь, з незрозумілим символом. Напис на екрані змінився.

"ВВЕДІТЬ ПАРАМЕТРИ КАЛІБРУВАННЯ" - блимнули літери.

- ЯК? ЯК Я МОЖУ ВВЕСТИ ПАРАМЕТРИ КАЛІБРУВАННЯ, ЯКЩО ТУТ НЕМА ЗРОЗУМІЛОЇ ІНСТРУКЦІЇ? - подумки почала злитися адепт. Ніхто з їхньої команди наскільки вона знала не мав навиків роботи з такою технікою. Замовляючи цей девайс Вольха самодовольно подумала, що вона не тупа і розбереться. Тепер за самовпевненість прийшлося платити: примхлива техніка не хотіла працювати без калібрування, а дівчина ще кілька хвилин навгад понатискавши клавіші і зрозумівши що нічого не доб'ється натиснула кнопку деактивації і пошепки звернулась до команди.

- Видимість в доступному радіусі нульова. Ніяких характерних звуків. Ауспекс не працює. Що будемо робити? Зберігаємо режим тиші і повну бойову готовність? До прибуття на Ганметал 5 годин 15 хвилин.

Вольха не збиралась признатися команді у своєму прорахунку, вони і так вважають, що з неї ніякий прайм, а признавшись що вона натупила - дівчина тільки знизить їх і так невисокий рівень довіри, який вона старанно намагалась заслужити протягом відпустки. Поправивши фотолінзи, дівчина примружилась і бачачи тільки силуети почала тихо запаковувати аптечку назад у рюкзак. Чекаючи що скажуть інші члени команди. Невдача з ауспексом вибила дівчину з колії, тому всі її думки втратили гостроту і чіткість. На щастя дівчини вона говорила пошепки і нотки паніки в голосі не могли видати її розгубленості.

Три години в торговому центрі для Вольхи пролетіли майже непомітно, спочатку дівчина вибрала одяг для Арша і Кастуса, чорні шорти і білі футболки з космодесантниками. Аршу сподобалось, а Кастус як завжди відповів “Як накажете командир Вольха”. Дівчина-консультант в бутіку якось косо на них подивилась, але їй вистачило розуму промовчати в присутності покупців. Вольха була впевнена, що буквально через хвилину після їхнього виходу консультант і касирка перемили їм всі кості. Але дівчині було по великому рахунку байдуже. Після покупок одягу, Вольха відвела Кастуса і Арша в перукарню, де домовилась і оплатила за стрижки і строго настрого наказавши обидвом дочекатись її тут, побігла далі по магазинах. Майже не міряючи дівчина вибрала собі кілька шортів, майочок дві спіднички і коротенькі пляжні сукні. Домовившись про доставку Вольха забігла в книжковий, вибравши “Азбуку” для Арша, пару зошитів з прописами, зошитів у косу лінійку, та іншого необхідного для навчання приладдя. Кілька хвилин подумавши Вольха ще взляла білу дошку, по якій можна буде малювати спеціальними маркерами, а тоді стирати написане. Вона погано пригадувала як її вчили читати, але дошка там точно була. Всі покупки обіцяли доставити протягом години, тому дівчина повернулася на поверх, де залишила інших двох аколітів і відправилась на вихід. Де вже, поглядаючи на годинник, чекали залишки їхньої ячейки. Октус тільки одобрюючи хмикнув, глянувши на акуратні короткі стрижки Арша і Кастуса.

В апартаменти вони добралися без пригод, Вольха зайнявши переднє сидіння вивчала якісь флаєри, інші втомлено мовчали. Ну от, як по Ендріту продиратися через ліси/поля/болота, то вони норм, ще умудрялись вечорами засиджуватися коло багаття, а вона на 10 хвилин запізнилась, то вже дивились на неї так, наче вона їх заставила пів дня розгружати каміння.

Обід пройшов теж досить дивно – ніхто напевне не міг повірити, що їх отак взяли і відправили у відпустку. Правду кажучи, Вольха теж очікувала, що от-от у їх двері зайде Алісія переодягнена прислугою і передасть їм нові конверти. Втім ні Алісії нікого іншого зі свити Хоппера не було, тому після обіду закрившись в своїй спальні Вольха почала готувати вечірку-сюрприз. На щастя дівчини в список послуг, які надаються віп-клієнтам (тобто їм) була і організація вечірок, тому тільки вибравши параметри, які адепт вважала прийнятними – вона зробила замовлення на сьогоднішній вечір. Спочатку виступ рок-гурту “Планетарна Оборона”, тоді п’янка з стриптизерками і їхніми сусідами, яким Вольха вислала запрошення. Як тільки дівчина оформила замовлення на вбудований в стіну вокс-передавач прийшло повідомлення, що організатори прибудуть через пів години, тому адепт спустилась вниз і зібрала всю свою команду, повідомивши, що сьогодні у них гулянка, будуть запрошені гості, гурт, до ранку працюватиме інтерактивний бар.

Якраз вчасно, бо як тільки вона закінчила прибула ціла бригада на чолі з харизматичною чорнявою дівчиною, яка представилась як Адель. Вона вправно командувала побудовою імпровізованої сцени, розстановкою столиків і пуфіків, узгоджувала з Вольхою меню, нюанси охорони і так далі. Дівчина могла тільки позадрити організаторці – всі без виключення члени її команди слухали Адель беззаперечно виконуючи найменші її вказівки. Поки інші аколіти розбрелись по своїх кімнатах переодягатися і відпочивати Вольха взяла пропуски для всіх, щоб не виникло проблем з потраплянням на верхні поверхи. Готельна адміністрація забезпечувала охороною всі подібні заходи, тому коли прибули нові люди – всі як на підбір високі мускулисті чоловіки в чорній формі, з обличчями необтяженими інтелектом, Вольха тільки посміхнулась. Пошепки переговоривши з Максом – саме так звали начальника охорони і повідомивши йому, що у випадку надзвичайних ситуацій його люди можуть використати транквілізатори, щоб заспокоїти особливо буйних. Адепт надіялась, що до цього не дійде, але чортзна що почнеться коли всі понапиваютсья. Навчена досвідом студентських років адепт була задоволена, що навіть такі нюанси враховані адміністрацією готельного комплексу, куди їх відправив Хоппер.

Після 8 почали прибувати їхні гості, в основному правда це були місцеві жителі Рету, які займалися обслугою номерів і так далі, кілька представників аристократичної молоді, наскільки Вольха могла судити і різношерстний зброд який відгукнувся на запрошення в загальній вокс-мережі. Впевнившись що все нормально, Вольха зайняла дальній столик. Місцевий гурт, який вона запросила, переглянувши відгуки інших мешканців виявився доволі непоганим, гості були задоволені, а її команда загубилась в пістрявому натовпі.

Аббадона руки оторвалися совсем

Ну а дедушка Хорус совсем усох

Он разложился на плесень и на липовый мед

А ВКП идет и идет по плану

И вся грязь превратилась в голый лед и все идет по плану
А моей душе захотелось в ВКП

Я обещал ей не молиться всяким богам

Но на фуражке у меня - аквилла, черепа

Как это трогательно - череп и аквиллы два крыла
А еретиком - накормили толпу

Силовым кулаком растерзали ему грудь

Всенародной атакой разорвали ему плоть

Так затолкайте его уже в Очко, ведь вссе идет по плану
А наш отец Император - хороший же бог

А все другие остальные - такое говно

А все другие враги и сплошные мудаки

Над родною над планетой бесноватый снег шел

Я купил журнал "Савлар" - там тоже хорошо

Там ребята хемопсы, там то же, что у нас

Я уверен что у них то же самое и все идет по плану

Після пісні "на біс" адепт вирішила пройтися по залу, щоб впевнитись, що всі аколіти розважаються, але як можна було очікувати, винятком став Кастус, він спершись на стіну трохи затравлено оглядав танцюючу публіку. Вольха підійшла до гвардійця і наказала йому йти за нею. Схвативши Кастуса за зап’ястя вона маневруючи між іншми людьми провела його до барної стійки, посадила на стілець з піками точеними і наказала йому випити 10 шотів, 10 коктейлів і ще 10 шотів. Адепт була впевнена, що хлопець вирубається вже десь на 12, але все одно шепнула бармену щоб приглянув за ним, а тоді дала знак охороні, щоб теж приглядали за кріговцем. В тихому болоті чорти водяться, а значить треба бути на сторожі.

Вольха недаремно перестраховувалась, зі свого столика, де вона самотньо втупившись в датапланшет і п’ючи амасєк, складала навчальний план для Арша адепт побачила, як Кастус кинувся на якогось зовсім молодого пацанчика. Охорона, дякувати Імператору спрацювала моментально. Кастус тільки один раз заїхав хлопчиськові в носа, як його вже скрутили і в світлі прожектора блиснула голка. Кастус обм’як і охоронці віднесли його на другий поверх в його кімнату. Який все таки тут класний сервіс. Подумала адепт виключаючи датапланшет. Кастусова виходка зіпсувала дівчині настрій остаточно, вона таємно надіялась, що кріговець просто вирубається після того, як влиє в себе критичну дозу алкоголю. Але тільки в бульварних романах все стається так, як про це мріє головна героїня. А Вольха мало того що не головна і навіть не другорядна, так ще й зовсім не героїня роману.

Засмучена і вже добряче п’яна адептка навіть не показуючи свій пропуск (за час підготовки всі охоронці запам’ятали навіть її ім’я) відправилась по сходах на третій поверх, де і була розташована її спальня, але на останньому прольоті дівчина втратила координацію і підвернула ногу. Голосно вилаявшись і витерши сльози вона ледве доповзла до своєї кімнати і вже по воксу викликала лікаря і повідомила охорону, щоб його провели в її апартаменти. Діставши в мінібарі ще одну бутилку амасєка дівчина прямо з горла хлєбнула і розплакалась. Ну отак завжди...

Швидка не заставила себе чекати і вже через 20 хвилин їй поставили шину, видали знеболюючі і порадили менше турбувати пошкоджену ногу. Вольха тільки голосно гикнула і випровадила лікаря геть. А все починалось майже добре....

Другий день польоту на лайнері почався з того, що Вольха навчила Арша і Кастуса користуватися терміналом замовлення їжі. З цим не виникло ніяких проблем, тому надихнувшись результатом, чекаючи замовлення дівчина потащила Арша в його каюту. (Ні не для того, що ви подумали, збоченці). Там дівчина показала дикуну яким чином включається душ, і сказала, що тепер він мусить митися кожного ранку. А також розпакувала зубну щітку, про призначення якої Арш здається взагалі не здогадувався. Познайомивши дикуна і з цим чудом цивілізації, розказавши як правильно чистити зуби - дівчина залишила Арша самого і сказала, щоб повертався в їдальню як тільки приведе себе в порядок.

Коли Вольха вийшла з каюти дикуна, то побачила, що Кастус так і залишився стояти коло терміналу, бо він не отримав інакших розпоряджень. Адепт ледве стрималась, щоб не закотити очі і тихим спокійним голосом сказала Кастусу йти з нею в їдальню. Дочекавшись, коли подадуть їжу Вольха звернулась до слуг і сказала, що не має бажання бачити їх більше ніж необхідно для того, щоб принести їжу, поставити прибори і прибрати. Тому вона хоче, щоб ніхто з персоналу корабля не затримувався в них в блоці довше, ніж це потрібно.

Після чого дочекавшись Арша дівчина почала показувати аколітам як користуватися ножем і виделкою. Розказувати настільки примітивні і очевидні речі для цивілізованого жителя імперіуму, що сама не дуже вірила, що це дурний сон. І якщо Кастус тільки чемно кивав і приступав до виконання, то з Аршем все було набагато гірше.

Суп. От що може бути простішим в споживанні ніж суп? Слава Імператору навіть на Ендріті додумались до ложок, але коли адепт сказала Аршу що не можна допивати з тарілки рідке, і якщо він хоче доїсти, то мусить це робити ложкою. Дикун тільки здивувався і заявив, що ложкою довго, а випити швидко. На що Вольха сказала: не можна, і все тут, або їж ложкою, або не їж взагалі. На що Арш демонстративно взяв свою чашку з чаєм, залпом випив все, що там було, а тоді з тарілки перелив у чашку залишки супу і вже з неї його допив.

Вольха тільки здійснила старовинний захисний жест і почала пояснювати, що так робити теж не можна, що це правила, які не можна порушувати, щоб інші люди нічого не запідозрили. Але здається дикун поставив собі за мету хоча б в чомусь суперечити адептці, просто щоб життя медом не здавалось. Коли дівчина вирішила побалувати своїх підопічних і замовила суші, дикун знову вирішив показати характер і замість того, щоб робити так як показувала Вольха - просто брав роли руками і запивав їх соєвим соусом. Заявивши, що паличками можна їсти хіба, якщо наколювати на них ковбасу, що і поспішив продемонструвати. В результаті Вольха вирішила спростити собі завдання і замовляла тільки ту їжу, зі споживанням якої аколіти справлялися краще всього.

Втім, з Кастусом теж було все не так просто як спочатку думала адепт, одного дня вона побачила, що під час обіду гвардієць забувши все, що вона його вчила як свиня швидко і неакуратно поїдає свою їжу. Глибоко вдихнувши дівчина наказала йому завжди їсти так, як вона його вчила. Здавалося б питання вирішене, але як виявилось і тут є проблема - Кастус забрав зі столу прибори і тепер завжди їх носив з собою.

Майже годину дівчина потратила на те, щоб пояснити хлопцеві що йому непотрібно носити прибори з собою і що слуги самі поставлять їх на стіл, разом з їжею. На цьому питання було вирішено.

Один Імператор знає скільки нервів і сил пішло в дівчини, щоб хоча б трохи оцивілити цих двох аколітів. Але під час останньої вечері на лайнері дівчина не могла не помітити результату. Звісно в пристойних закладах їм робити нічого, але тепер вони виглядають як середньостатистичні жителі імперіуму, дівчина в честь цього навіть дістала зі свого персонального бару медовуху для Арша, саке для Октуса і залишки елітного амасєка для всіх інших. Тільки для Кастуса дівчина нічого придумати так і не змогла, бо він вперто твердив, що йому все подобається. І за весь час перебування на лайнері дівчина так і не змогла зрозуміти що йому подобається а що ні.


Після прибуття на Рет і отриманих завдань Вольха подивилася на свою команду. Вона не здивується, якщо в кожного з них в завданнях пише "Ускладнити життя Вольсі", але оскільки у них відпустка Вольха викликала Ховер і вони всі разом відправились у найближчий торговий центр. По перше шопінг чудово заспокоює нерви, а по друге треба було привести всіх в нормальний вигляд. Давши повну свободу дій Конраду Готфріду і Октусу Вольха сказала, що Арш і Кастус ідуть з нею. Назначивши зустріч через три години біля виходу дівчина відправилась по бутіках і салонах. Перш за все треба було переодягнути Кастуса і Арша, а тоді можна і собі щось прикупити. А за одно сходити до перукаря, на манікюр, педикюр і провести лазерну епіляцію, а то з минулої пройшов майже рік і скоро її тіло знову буде гадковолосате, і хто зна коли їм вдасться знову побувати в нормальних умовах. Ще по дорозі треба зайти в книжковий і купити абетку... І напевне "Сексуальне виховання для наймолодших" І ще не знати що буде складнішим - навчити Арша читати і писати, якщо він раптом вирішить що йому не подобається і незручно писати як всі, чи пояснити Кастусу для чого і як займатися сексом.

Після того, як всі питання були вирішені, сержант провів усю компанію аколітів у капітанську каюту, де їх чекала ще одна вечеря. "Треба було раніше розкрити карти" - подумала Вольха, бо вечеряючи в загальній столовій вона з апетитом з'їла цілу порцію. Після Ендріта дівчина взагалі перестала перебирати харчами, бо голод не тітка, а їжа навіть якщо вона не надто смачна необхідна для виживання. А тепер їй прийдеться повторити подвиг і знову шось їсти. Втім, це краще ніж сидіти голодній, та й завжди можна піти проблюватися в туалет. Якось переживе.

Слухаючи відгук сержанта про їхнього капітана Вольха ніяк не могла собі уявити що побачить в його каюті. А подивитись там було на що. Поєднання звичайної каюти з дикарськими мотивами вразили навіть звиклу до всякого Вольху. Але величезний дерев'яний стіл, шкіри диких тварин, стопка інфопланшетів поруч з інкрустованим дорогоцінним камінням срібним кубком, дикарські узори на металевих стінах і колекція дикунської зброї, але все це було всього розмитою плямою поруч з лицарськими латами, які стояли в дальньому кутку поруч з ліжком. Звісно навіть найкрутіші лати у порівнянні з силовою бронею - просто дурниця, але справжні знавці розуміють, що зроблені на дикій планеті примітивним способом лати можуть коштувати навіть більше ніж житло на середніх рівнях улья.

Капітана звали Гриф, і від його пафосу у Вольхи зводило зуби, вже через 10 хвилин розмов про його високий рід на Ендріті, його бойові досягнення і лицарський кодекс честі, адептці вже хотілось взвити, але зібравши свою волю в кулак вона старалась підтримувати світську бесіду, мило посміхалась, робила вигляд що їй надзвичайно цікаво і показово картала долю, що вони розбилися не в володіннях роду Грифів, бо їй неймовірно цікаво було б познайомтися з безсумнівно чудовими і благородними людьми, які мають честь бути його родичами.

Капітану явно лестила увага дівчини, тому підливаючи собі амасєка Гриф дедалі більше захоплювався своєю розповіддю, було помітно, що в нього давно не було таких вдячних вух, тому адепт не довго думаючи вирішила скористатися хорошим настроєм капітана і залагодити ще одну справу яка не давала їй спокою з моменту як вони ступили на борт корабля.

- Капітане Гриф, а скажіть, чи правда, що справжні лицарі не можуть відмовити дамі, якщо та щось в них просить? - включивши кокетливу дурочку і мило посміхаючись спитала Вольха.

-Ги, якщо тільки дама не просить зрадити Імператора. - відповів вже порядком підвипивший капітан і підморгнув дівчині.

-Якщо дама простить зрадити Імператора, то єдине що справжній лицар може зробити для неї - це знести їй голову, надіючись що смерть зможе викупити її провину перед Богом нашим. Але я ніколи не попрошу у вас про таке, натомість у мене є маленьке, але ну дуууууже важливе проханнячко. Ви ж тут самий головний? Правда? Ви можете наказати, щоб мені видали лазган з трьома комплектами батарей. Ну будьласочка, мені дуже дуже треба. Я знаю що я тут у повній безпеці, завдяки вам, але це питання честі. Для вас це дрібниця, а мені ну дуже треба, будь ласка, будь ласка, будь ласочка!

Почала канючити Вольха, навмисне кривляючись як маленька капризна дитина, яка випрошує червгову іграшку, яку щойно побачила у вітрині і про яку забуде, як тільки та опиниться на купі інших таких же дорогих іграшок. Її тактика спрацювала, лестощі у поєднанні з кокетством завжди діють на самозакоханих дурнів з дефіцитом уваги, кому як не Вольсі було про це знати. Капітан посміхнувся, сказавши, що не може відмовити в такій забаганці милій леді, а тоді встав, підійшов до дверей і наказав одному з охоронців принести зі складу лазган колишнього кліріка, який ним і за життя ні разу не користувався, а тепер він йому тим більше не знадобиться і, повернувшись за стіл, почав говорити з Октусом на тему переваги мечів над іншою зброєю.

Вольха тим часом напружено чекала прибуття лазгана. Вона намагалась сформулювати в голові слова вибачення. Те, як вона повелася по відношенню до Арша не давало їй спокою, там на планеті їй здавалося, що цьому дикуну не місце серед них, але сцена з горбуном, який був готовий швидше вмерти, ніж залишитися на цій планеті, як і ошарашений, але абсолютно щасливий і частково розгублений погляд Арша, який здавалося ніяк не міг повірити, що він летить до зірок, і зневажлива мовчанка всієї команди, все це гнітило дівчину і не давало їй спокою. Тому вся сьогоднішня вечеря з командиром була для неї шансом, щоб виправити ситуацію. Ні, Вольха не переосмислила своє ставлення до життя, але зрозуміла наскільки огидно вчинила і хотіла зробити хоча б щось, щоб вибачитись і подякувати іншим аколітам. Тому, коли гвардієць заніс лазган і передав його їй, Вольха глибоко вдихнула і встала, щоб сказати одні з найважчих слів у своєму житті. Звичайно, вона могла це зробити втіхаря, виловивши Арша десь в коридорах корабля, але принизила вона його при всіх, а значить і вибачатися потрібно було так само:

- Перш за все, я хочу подякувати всій моїй команді за те, що не дали мені здохнути в таких складних умовах, хоч я і була нестерпною обузою, тільки зараз будучи в повній безпеці я усвідомлюю скільки небезпек мені вдалося уникнути завдяки вам.

Але крім подяки - я мушу вибачитися перед людиною, яка неодноразово рятувала моє життя і у відношенні до якої я поступила підло і некрасиво. Арш, вибач мене, будь ласка. Я навіть не уявляла наскільки важливим мав стати цей політ до зірок для тебе, я була самовпевненою тупою сукою, коли спробувала вирішити за тебе чи потрібно тобі це чи ні. Але зараз я розумію, що поступила огидно і мені соромно перш за все перед собою, і Октус був правий, я обезчестила себе вирішивши, що маю право вирішувати за більш достойних за мене людей, тому я прошу вибачення в тебе і у всіх членів нашої команди за свою гидку поведінку. І прошу тебе прийняти в подарунок цей лазган, в знак мого вибачення. Тепер я розумію, що ти як ніхто заслуговував відправитись на цьому кораблі до зірок. Я не знаю чи захочеш ти відправитись з намми далі, чи виявиш бажання служити в цьому полку, але що б ти не вирішив, тобі буде потрібна персональна зброя, щоб посилено тренуватися і стати одним з кращих воїнів не тільки Ендріта а й усього сект... й усіх зірок...

Опустивши погляд в підлогу, адепт підійшла до Арша і простягнула йому зброю. Дівчина не наважувалася подивитись дикунові в очі, а її щоки палали після сказаних слів. Ця промова не була черговим вправлянням в красномовстві, Вольха щиро вірила у кожне сказане нею слово і не дуже стежила за стилістичними нюансами і тепер затамувавши дихання дівчина чекала його реакції, побоюючись, що той просто проігнорує її слова.

Йокко повернулася з перекуру задоволено потягуючись, тихо пробралася до свого ліжка.
Якщо ти служиш в гвардії, то ти навчишся поважати чужий сон, Йокко сама готова була натовкти морду любому, хто насмілювався шуміти в казармі, коли всі спали. Пару раз повертаючись п'яна з уволки вона теж получала нехуйових люлєй за те що шуміла. Тому з часом вона навчилася пересуватись майже беззвучно. Знявши важкий армійський ремінь зі своїх штанів, гвард одягнена завалилась на своє ліжко, прислухаючись до дихання і подекуди храпу своїх нових колег. Впевнившись, що всі заснули, Йокко для вірності прочекала ще пів години і навшпиньки пробралася до ліжка арбітра, який мирно сопів, повернувшись лицем до стіни. Дівчина ледве стрималась, щоб не фиркнути зневажливо, цей ідіот залишив свою форму на кріслі коло ліжка. Якби їхній наглядач так безпечно ставився до своїх обов'язків, то на ранок проснувся б весь одягнений в нашийники. Дівчина про себе засміялася і обшарила кишені в пошуках пультів.

"Кишки Імператора, та він їх навіть не додумався сховати!" дівчина до себе розсміялась. "Поганий хлопчик. Я люблю наказувати поганих хлопчиків..." Розібравшись де який пульт, дівчина натиснула кнопку деактивації, слава Омнісії, кнопок було тільки дві і навіть найтупіший ідіот не міг їх переплутати. Електронний замок на нашийнику з ледь помітним щєлчьком відкрився.

Знявши з себе цей осточортілий кусок пластику, Йокко хижо посміхнулась. "Ну що Хельг, я обіцяла, що ти станеш дєвочкою полка. Канєшно полка нема, але нічка тебе чекає весела..." Гвард задумчиво подивилась на дубінку арбітра. Пару раз під час бійок в барах, вона діставала такою, а потім діставала від комісара. В нього були особливі погляди на покарання недисциплінованих гвардійців. Навіть через стільки часу по спині пробіг холодок, а рука потягнулась потрогати жопу. Тільки коли вона опинилась в штрафбаті синці почали сходити, але вона сумувала за часом проведеним в ліжку з комісаром, він навчив її - дике дівчисько багато такого, що вона собі навіть уявити не могла, живучи на своїй дикій планеті.

Хельг якраз щось пробурчав у сні і перевернувся на спину.
Йокко не довго думаючи, защолкнула нашийник на мирно сплячому арбітрі, а тоді тихо, щоб не розбудити інших залізла на арбітра, всівшись, як наїздниця. Коли вона перенесла всю масу свого тіла на нього, арбітр сіпнувся і ошарашено відкрив очі.

"Тсссс!" - приклала один палець до губ дівчина і погладом вказала на пульт від нашийника. Очі Хельга стали ще більшими, коли він одною рукою намацав такий знайомий кусень пластику на вже своїй шиї. Йокко жестом наказала звести руки над головою і трохи пововтузившись таки зав'язала їх своїм ременем. Комісар Фройд показав їй багато фокусів, на мить ностальгія за цим чудовим темпераментним мужчиною накатила на дівчину. Але впринципі їй і зараз нема на що жалітися, хоча б зробить те, за що попала сюди. А то зовсім нечесно вийшло. Впевнившись, що Хельг міцно зв'язаний і не зможе відібрати в неї пульт, дівчина нахилилась до нього і на вухо прошептала "Даремно тобі було байдуже за що на мене одягнули цю побрякушку, яка зараз так мило прикрашає твою шийку. Видаш хоч один голосний звук, і я відправляю тебе до Імператора. А будеш чемним хлопчиком - то може тобі навіть сподобається. Кивни, якщо все ясно " договорила гвардієць і клацнула зубами коло вуха. Арбітр сіпнувся в сторону і спробував корпусом скинути дівчину з себе, але вона була готова до такого повороту подій - колись вона так само дьоргалась під комісаром, намагаючись вивільнитися з його сильної хватки. Вона брикалась шипіла і погрожувала відірвати йому яйця, якщо хоч пальцем торкнеться до неї. Це було її перший виклик в кабінет Фройда, здається вона побилась з Сандрою. Пізніше вона не раз порушувала дисципліну, щоб опинитись в кабінеті комісара. Жоден гвардієць не міг зрівнятися з ним в ліжку. Йокко любила того гада, навіть не зважаючи на те, що він отак просто віддав її в штрафбат. І навіть зараз, вона уявляла під собою його. Дочекавшись коли арбітр переконається, що вирватись йому не вдасться і послушно кивне, Йокко потягнулася до дубінки, яка як і всі речі стояла на кріслі поруч з ліжком.

Спочатку вона заставила його сосати і облизувати дубінку, одночасно надрочуючи член, коли арбітр почав сопіти і тихо стогнати дівчина так же пошепки наказала перевернутись на живіт. "Спробуй розслабитись, інакше буде боляче" промуркотіла дівчина. Втім, боляче йому буде в будь-якому випадку, сьогодні в неї не було настрою церемонитись. Вщипнувши за досить пружну попку, дівчина з силою увіпхнула дубінку в вузенький туз арбітра, не надто глибоко, але різко, той всім тілом подався вперед, намагаючись зжати булки, але було вже пізно.Замичавши в подушку, Хельг ще раз сіпнувся, коли Йокко пропхала дубінку глибше. Дівчина погладила його по спині і акуратно, майже ніжно перевернула його обличчям вверх. Втім - обличчя - це останнє, що цікавило гвардійку зараз.
Осідлавши його нефритовий жезл дівчина зосередилась на власних відчуттях і рухах. Вона тільки но почала набирати обороти, як арбітр щось нерозбірливо промичав і кінчив. Не стримавши емоцій дівчина з усієї сили дала йому кулаком по морді. Хельг ошаліло спостерігав, як Йокко потягнулася до крісла і порившись там дістала дозу стимулятора. Не церемонячись, вона засадила голку в основу члена і натиснула на поршень. Ще один лайфхак від комісара.
Дівчина прислухалась до того чи не розбудила випадково інших, але "дварф" мирно хропів, а штрафник, якщо і прокинувся, то толерантно перевернувся обличчям до стіни.Коли дівчина нахилилась над обличчям арбітра, злизуючи кров з його губи. Той попросив його розвязати, бо сильно затекли руки. Дівчина тільки розсміялась: "Тобто дубінка в жопі тебе не смущає, а от руки затекли, потерпи ще трошки, маленький."

***

Розімлівша Йокко пробралась до свого ліжка - після хорошого сексу їй завжди нестерпно хотілось курити. Натягнувши штани і сорочку, гвардієць попрямувала до виходу з кімнати. Дівчина зупинилась коло ліжка Хельга і кинула йому 10 тронів. "Дякую, солоденький" - промуркотіла вона і вийшла в коридор. "Непоганий початок місії" - подумала гвард.

"Октус! Я відмовляюсь працювати з цим чурбаном! Скажи йому щось! Він не розуміє Хто Я така! Я вимагаю поваги, я не для того йшла в інквізицію, щоб всякі дикарі мене ображали! Бог -Імператор бачить я намагалась нормально з ним говорити. Або він вчиться культурі поведінки, або я нікуди з ним не піду! " майже зірвалася на крик адепт.

Вольха мовчки кивнула Октусу і вийшла з хижини, оглянувшись по сторонах, дівчина побачила старуху, яка сиділа на якомусь пеньку. Вона була одягнена в таке ж лахмоття, як і всі вони. Вольха підійшла до цієї побитої життям жінки, щиро подякувала за дивовижне спасіння, спитала про те як може до неї звертатися і почала розпитувати про тих, хто забрав маяк і приймач. Як виявилося Есма, так звали жінку мало що знала про потрібних адепту людей, але вона підказала дівчині, що їй може допомогти Мішутка, але перед тим треба було виклянчити яблуко в діда по імені Євфратій. Звісно, Вольха б воліла отримати інформацію не відходячи далеко від інших членів ячейки, але вибирати не приходилось. Пробираючись поміж хижинами і земляками адепту нарешті вдалося знайти дідугана, який на її прохання дати яблуко для Мішутки сказав 'Покажеш сіськи -дам яблуко. Давно в нас не було молодих і красивих дівчат, потіш дідуся на старості років." Адепт хотіла було обуритись і вибігти з його хижини, але в неї не було ні часу ні сил сперечатися з вредним дідуганом. Да і її честь і принципи відійшли на друге місце, тепер єдине, що мало значення - виконання місії, бо інакше вони залишаться тут назавжди.
Важко зітхнувши, дівчина підняла тряпьйьо, яке тепер заміняло їй сорочку, оголивши живіт і груди. Якось віддалено дівчина зауважила, що її дорога білизна теж пропала, втім, це було не такою ж і дорогою ціною за її життя. Поки дідуган прищурено дивився дівчина про себе читала літанію покори, але коли він простягнув свої крючкуваті руки до її тіла, дівчина вскрикнула і вдарила дідка по руках: "Ми домовлялися, старий!
Євфратій тільки потиснув плечима і подав дівчині ще зеленувате яблуко, на боку якого був слід від черв'яка. В кращі часи, якби слуги подали їй таке, вона б наказала їх випороти, а тепер... Втім, краще не думати що тепер...
Трохи заблукавши по дорозі назад, дівчина нарешті знайшла амбала Мішутку, показавши йому яблуко дівчина пообіцяла дати його йому, якщо він розкаже їй все що знає про людей, які забрали їх речі.
Мішутка щось нерозбірливо промичав, але на щастя поруч був нещасний хлопчина взагалі без ніг, який почувши дівчину підповз і почав перекладати їй "мову" Мішутки. Амбал радо розповів їй про першу персону, а хлопчина без ніг з таким же ентузіазмом перекладав зоряній людині.

Все було б чудово, але коли закінчилось яблуко Мішутка навідріз відмовився продовжувати свою розповідь. Розлючена Вольха змушена була повернутися до дідугана Євфратія і просити ще одне яблуко. Вже добре знаючи дорогу - дівчина прийшла до його хижини і побачила огидну картину. Дідуган намалювавши на землі щось в чому дівчина інтуїтивно впізнала груди смикав свого напівобвислого піструна і пускав слюні. Молячи Імператора дати їй сил, адепт звернулась до дідугана, просячи ще одне яблуко, але той занадто глибоко поринув у своє нечистиве діло, і тільки відмахнувся від дівчини. Вольха вже було оглядала подвір'я в пошуках чогось важкого, як побачила, як зі сторони селища до неї підкрадається карлик. На його обличчі був потворний шрам, а його одяг як і у всіх тут був схожий на тряпку для миття підлоги. Правда на відміну від інших - його одяг був пістрявим і ще зберігав спогади про колишні кольори.
"Зоряна дівчино, я знаю кого ти шукаєш і можу розказати тобі в обмін на твої історії. Я служив шутом у Товстої Слизнячки, і завжди мріяв дізнятися що відбувається там між зорями"
Дівчина глянула на карлика, видавила посмішку і сказала: "Пішли звідси, я розкажу тобі історії про вірність і ЗРАДУ, про друзів і ворогів, про космічні кораблі, Примархів і святу Терру." Дівчина згадувала легенди, які вивчала в академії, інтерпритуючи їх для простого слухача. Коли вона дівчина почала хрипнути, карлик, який представився Тіріоном нарешті розказав їй все що знав. Розпрощавшись втомлена дівчина нарешті повернулась до хижини Есми доповідаючи Октусу про отриману інформацію.

Вольха зціпивши зуби схопилась за поручень крісла і привстала, оглядаючи бокову панель на наявність аварійного виходу. На цей раз Імператор (дайсебомж) був добрим до них і без особливих зусиль дівчині вдалося відкрити люк. Саме в цей момент мимо неї проїхало непритомне тіло Декстера, а за ним з диким гуркотом і скрипом покотилась Ліана.

Після питання Конрада прозвучав гучний удар. Це адепт не стрималася у прояві емоцій відтворивши старовинний ритуальний жест захисту від тупості- фейспалм. За останні кілька днів вона не раз переконувалася у відбитості отця Конрада, але після того, як вона ходила в адміністратум, щоб отримати максимально повну інфу про їх місце призначення, питати це в сорорітки було не просто тупо, а неймовірно тупо. Втім, нехай краще набридає сорорітці, ніж називає її дитиною і віддає безглузді накази. Чим швидше вона вони прибудуть, тим швидше вона змінить прайма, якщо Імператор буде милосердним і серед інших аколітів буде хоч хтось адекватний.

Адепт мовчки пройшла в шатл, слідуючи за своїми компаньйонами. Роззирнувшись, вона розмістилась на найбільш віддалененому від усіх кріслі і втупилась в свій датапланшет. Там ще була парочка художніх книг, які вона закинула туди ще будучи студентом, обравши з усіх "Пригоди бравого гвардійця Швейка", дівчина поринула у читання.

Скоршивши недовольну рожу Вольха засунула руку в кишеню і на дотик витягнула з гаманця Десь 30 тронів, пересипавши їх Ішмаелю. Вона тайком розглядала приміщення і прислуховувалась до гамору в приміщенні. Вона думала, що її подерта роба - це дно, але вона навіть не уявляла наскільки помилялася. Єдине, що змушувало дівчину тримати себе в руках це думка про те, що як вони опиняться в номері вона добряче зїздить йому по писку за "сучку з сусіднього улья"