Ой на горi на могилi | ходы игроков | III. I мертвi позаздрять живим...

Вниз

Не было ни одного хода.

Грицько Великап`ята

Автор: tomatofromhell

Раса: Человек, Класс: Січовий козак

Сила: Гарний лицар [+20]
Спритність: Вертлявий козак [+10]
Витривалість: Хворобливе [-10]
Розум: Безграмотне [-10]
Клепка: Хитрий, як жид [+20]
Привабливість: Вродливий козак [+10]

Нейтральный

Инвентарь:
При собі має зброю:
-Щабля.
-Два пістолі.
-Захалявного ножа.
-Звичайного ножа, для розпатраня здобичі та людей.
До зброї:
-Точило та правило.
-Олїю, шомпола та інше, що треба для нагляду за пістолями.
-Порох, жмих та кулі.
На собі носить:
-Сорочку-вишиванку.
-Чорного жупана.
-Шаровари червоні.
-Чоботи добрі, зі шкіри м'якої.
-Широкого ременя з чепрака.
Коли треба йти до бою то ще вдягаю кольчугу.
Інше:
-Сопілка з вишні.
-Люлька з горіхового дерева.
-Шкіряний кісет з тютюном.
-П'ять метрів мотузки.
-Кресало.
-Шмат сала засоленого, який завернутий в дранину.
-Цибюля та головка часнику.
-Сіль, перець.
-Шкіряний гаманець, який Грицько ховає за шкіряним ременем. В ньому 42 злотих.
-Кінь, на прізвисько Дупця. Сіра масть.

Навыки:
Навичок за життя в Січі парубок набув богато. Почнемо перераховувати:
-Щаблукою спритно маше - раз.
-С пістолі влучно стріляє - це два.
-Кулаком в пику дати - це три.
-Використовувати в драці різні підручни предмети - це чотири.
-Викопати собі шанець зручний - це п'ять.
-Побудувати землянку - це шість.
-Встановити табір - це сім.
-Зробити засідку для караула - це вісім.
-Знайти їжу в чистому полі - це дев'ять.
-Приготувати цю їжу так, щоб не обісратися - це десять.
-На коні їздить вдало - це одинадцять.
-На сопілці гарно грає - це дванадцять.
-Співає соловейком - це тринадцять.
-Тесля добрий - це чотирнадцять.
-Макуватися вміє та тихцем прокрадуватися - це п'ятнадцать.
-Плаває добре - це шістнадцять.

Внешность:
Статний чоловік ажно 178 сантиметрів зросту, не кремезний але может так відвовтузити, що мало не покажеться ні чорту, ні Богу. Нос прямий, як той Дніпро, бо був не раз поламаний, або й просто битий. Оченята, акі раніше мати називала веселими та кмітливими, зараз безліч дівчат називає безсоромними, та хитрющими, як ото у того лиса, але не будем зважати уваги на той наклеп, а лише відмітимо, що очі у нашого парубка яскравого зеленого кольору.
А ви, пане, бачите отого вон жеребця? Такого гордого, високого та сильного. А ото бачете якого він кольору? Чорний, як ніч темнесенька, на якому так привабливо виблискують зорі. А ото бачите, що у нього попід ногами? То гівно. І саме такого кольору у Гриця волосся, коричнувато-темно-чорного з рідкими прожилками неясно звідкіля взятого світлого.
Шкіра в парубка дуже темна, темніша ниж бронзова, на якій деінде можно побачити світлі полоси шрамів.
Виглядає Гриць на всі 20, але насправді йому 24, але тільки никому не кажіть, а то він образиться.
Голос в парубка приятний слуху, та дуже мелодичний.

Показать содержимое

Характер:
Характер в Грицька веселий, з великою долею гумора. Гумора, за який він часто стає епіцентром якоїсь драки, та робить вигляд що кто кто, а він тут точно непричетний. Часто він так робить, коли вже пропив в шинку усе, що тільки можно, платити нема чим, а йому раптом так закортіло подивитись на Дніпро, послухати кобзу.... Мабуть йому усього цього закортіло лише тому, що Дніпро та кобза знаходиться від цього шинка на відстані, на якій його вже не знайдуть розлючені шинкарі, та чомусь ображені батьки якихось дівчин, які з незрозумілої причини показують пальцами на Гриця.
Парубок любить бійку, але справжня воячка, то вже зовсім інше питання, тому зо навколо свистять кулі, летять стріли та якесь опудало розмахує сокирою, та намагається відтяти тобі голову. Тому треба робити що? Правильно, не лізти вперед, робити вигляд що тобі не страшно, та якуможно влучніше стріляти, щоб не довелося махати шаблюкою. Просто Гриць не хоче бути героєм, а хоче як можно довше жити, але він не боягуз. Він просто обережний.
Боячки він мож й не любить, а ось пограбувати щонебудь, або просто побігати серед захопленого села з факелом - це завжди будь ласка.
Хитрющий не просто як лис, а як лис, який довго навчався у жида, якого навіть інщі жиди побоювалися.
Неграмотний, але кому це заважає?

История:
Народився наш веселий та розумний хлоп 31-го січня, 1597-го року. Кажуть, що коли матуся Грицька, Марічка, народжувала сина то стояла дуже приємна, як на січень, погода, яка немов казала, що син буде добрим та чемним малим. Але погода це дуже тупе створіння, і, як і завжди, вона помилилася.
Чемним хлопцем Грицько був тільки тоді, коли батько його, Петр, повертався до свого села (яке, до речі, називалось Капулівкою) з заробіток. Але приїжджав він лише декілька разів на місяць, тому увесь інший час Грицько був настілько далекий від поняття чемності, наскільки це можливо. Від нього вило все село, так як він бешкетував майже увесь час. Нічні набіги на курники, с метою порубати палею-шаблею курей-ляхів, вдень дражнити сусідського собаку, аж доти той на піну не зійде, жбурлятися в дівок які миють посуд багном, бити прив'язаного сусідського бика по яйцах лозиною, обісцяти з дерева малих кордупелів, ходити на бійки з хлопцями із сусіднього села, відухопелити півня, який співає надто рано та ще тисячі й тисячі забав, які собі знаходив хлопець не давали селу жити спокійно, та майже кожного дня Гриця приводили до матусі, яка була дуже кремезною жінкою, та шмагала свого сина аж доти в того сідниці не посиніють.
Гриць ріс, то росли його забави. Тепер він ще й на дівок задивлявся, та вперше спробував горілку і почав днями й ночами ходити по лісу, бо дуже кортіло йому знати що там, за селом. В решті решт можна сказати, що це були самі мирні часі в Капулівці, бо Гриця могли не бачити зо 2 а то й 3 дні.
Коли йому виполнолися 16, хлопець покинув дім, та пішов до Базавлуцької Січі, тому що манила його далечинь, та хтілося йому побачити світ, пограти тамощніх дівчат.
Життя на Січі виявилося складним, але що таке получити по пиці під час тренування, після того, як тебе усе дитинство шмагала шкіряним ременем Марічка? Тьху та й більш нічого.
Плинав час, Грицько ріс, та в кінці кінців став вправним козаком, та пішов разом із ватагою на свою перші походи, где вбивав та грабував, одним словом - веселився. Військове життя та дисціпліна підправили характер Гриця, і теперь він не був таким опецьком, як у дитинстві, але чортинята дуже часто грали йому в дупі, не даючи сидіти спокійно.
Своїх братів-козаків він поважав, та ставився до них, як до сім'ї. До тої сем'ї, якої він завжди бажав, а не до тої, яка в нього в дитинстві була.
Коли Яцко Бородавка повів своїх людей разом із людьми Петра Сагайдачного під Хотин, Грицько пішов з ними з надією на нові пригоди та з мрією поцупити з трупа якогось турка добру шаблю.
Добре знайом з Уласом Кам'яногорцем по службі в Січі.

Семен Нечухрай

Автор: Hatchet

Раса: Человек, Класс: Полковник

Сила: Муштрований козак [+10]
Спритність: Звичайний хлопака [+0]
Витривалість: Хворобливе [-10]
Розум: Спудей [+20]
Клепка: Не обведеш навколо пальця [+10]
Привабливість: Вродливий козак [+10]

Нейтральный злой

Инвентарь:
Одежа:
Біла сукняна сорочка на застібках
Чорні шаровари, дещо менш широкі, ніж у звичайного козака.
Панчохи
Чоботи
Сірий жупан, підбитий льоном
Вовняний пояс
Шкіряний пояс із кованою застібкою
Шапка з козини

Зброя:
Шабля
Булава
Ніж
Мушкет з крем'яним замком (трофейний, приторочений до сідла)

Інше:
Гніда кобила Грася
Кресало
Знаряддя для догляду за мушкетом (приторочені до сідла)
Пакля та кулі у мішечку (приторочені до сідла)
Глиняна люлька
Кісет із тютюном
Маленькі срібні ножиці (спеціально для вусів)
Гаманець, пришитий до внутрішньої сторони жупана, в ньому купа різних монет на загальну суму 48 злотих
Дерев'яна ложка

Навыки:
За своєї бутності селянином Семен навчився наступного:
Запрягати та розпрягати коня
Розводити багаття
Робити у полі (в тому числі працювати з ралом, серпом, косою, тощо)
Плавати
Дуже добре вміє плести тин

З тих пір як Семен став козаком, до його навичок додалися наступні:
Майстерне володіння холодною зброєю
Володіння основами стрільби з мушкету
Керування війском

Внешность:

Показать содержимое

Статний чоловік, середнього зросту, майже зовсім посивілий, і від того здається навіть старшим, чим є насправді. Також років йому додають зморшки, що встигли з'явитися на його чолі.
Але деякі риси все ж роблять Семена привабливам, і насамперед це його прекрасні вуса, що не тільки прикрашають його обличчя, а ще й приховують шрам. Статура полковника повністю відповідає його званню - завжди підтягнутий, з розправленими плечима, він все ще може похизуватися увагою жінок. А ще в Нечухрая незвичайно великі та важкі долоні, тож його стусанів, навіть по-батьківські добрих, побоюються майже всі.
Але найголовніша риса Семена Нечухрая - це його очі. Лише одним поглядом може він похвалити або образити, а іноді навіть і віддати чіткий наказ. А коли приходить до його голови дума важка, то очі ті стають ніби двома колодязями, в яких, здається, можна і потонути.

Характер:
Важкий. А іншого і не буває, коли ти на війні. Коли ти вимушений розпоряджатися людським життям.
Твердий. Я сказав! А хто не згоден, той може заткнути свою пику і мовчки виконувати наказ, або отримати кулю у лоба за непокору.
Зважений. Роки навчили Семена: скорий поспіх - людям насміх.

История:
Усі знають, що полковник Семен Нечухрай - старий козарлюга, господар хутора Семенівки за п'ять верстов вниз від витоку Інгула. Має дружину, двох синів, один з яких - вже дорослий, та доньку. Особисто знає Сагайдачного. Запитайте його про це - і він розповість вам подробиці. Або подивиться суворо, ніби кажучи: "та пішов ти зі своїми запитаннями".
Але не дай Боже вам зачепити питання його військової служби. Ото вже ви наслухаєтеся байок дивних на все життя. Тому давайте зупинимося на голих фактах - Семен Нечухрай у козаках вже більше десяти років. У реєстрових - з 1617. Увесь цей час служив у кінноті, брав участь у польсько-московській війні. Бачив стіни московські, щоправда, здалеку. Двічі був поранений - одного разу отримав кулю у плече, а іншого йому шаблею розрізали щоку.
Завдяки відвазі та розуму став полковником.
Любить тварин набагато більше, ніж людей. Особливо коней. Полюбляє палити люльку та наспівувати собі у вуса.

Сашко Дарнад

Автор: Physmatik

Раса: Козарлюга, Класс: Воїн Волі

Сила: Ведмідь дикий! [+30]
Спритність: Звичайний хлопака [+0]
Витривалість: Як дуб посеред степу! [+30]
Розум: Розумник [+10]
Клепка: Звичайний хлопака [+0]
Привабливість: Як смертний гріх [-30]

Нейтральный

Инвентарь:
Шаблюка довжиною у 1,5 метра. Повна кольчуга та кіраса. Якщо припре, то дістає свого пістоля 5-го калібру.

Показать содержимое

Одяг.
Точильний камінь.
Порох та десять відлитих куль.
Шомпол з ганчіркою.
Кінь, з кличкою Нестримний.

Показать содержимое

Навыки:
Старий та досвідчений рубака. Швидкості молодих у нього уже немає, шо з лишком компенсується вмінням тримати шаблю в руках та розумінням супротивника.
Стрільба з пістолі.
Беззбройний бій.
Верхова їзда.

Внешность:

Показать содержимое

Кремезний козарлюга з шаблюкою, яку не кожен татарин підійме. За незчисленну кількість боїв, які пройшов за життя, отримав купу шрамів, через що й виглядає гірше бісової матері, що йому тільки на руку: татарва з москалями лякаються одного його виду.

Характер:
Характер прямий, як ратище доброго козака, і важкий, як своя шаблюка.
"Душу й тіло ми положим за нашу свободу" - це про Сашка. Маючи ціллю свого життя вільну Україну, він йде до своєї мети з нестримістю зубра та міццю дикого ведмедя, але навмисних складнощів не шукає - можна зробити простіше, зробить простіше.

История:
Сашко народився в звичайній сім'ї українських землеробів, що проживала у невеликому поселенні біля Дніпра. Із самого дитинства Сашко був дуже сильним. У 16 років він через парі зорав частину поля замість волів. Здавалося б, тихе-мирне життя біля землі. Але нещастя прийшло, звідки чекали: село пограбували турки, а населення захопили у полон. Вночі юнак спромігся розірвати мотузки, якими його зв'язали, скрутити шию вартовому і втікти. З розповідей старших він знав, що вниз по Дніпру на порогах знаходиться козацька Січ і відправився розшукати її, сподіваючись швидко знайти козаків та навести їх на слід турків. Йому пощастило: через кілька годин після світанку він таки вийшов на стан козаків, де й розповів про те, що сталось. Ті швидко зібрали загін і відправились напереріз нападникам. Сашко приймав безпосередню участь у відбитті козаками ясиру, де проявив себе як хоробрий воїн. Після повернення до Січі він попросив взяти його до лав козаків. Так почалось його козацтво. Улюбленою справою Сашка були набіги на турків з метою визволення полонених. У цих походах він і проводив більшість часу. Решту ж витрачав на тренування, і це приносило свої плоди. Ніхто не чекав від двометрового бугая спритності кішки. Одного разу, коли загін козаків стикнувся с кочовим племенем татар, ті запропонували відпустити козаків, якщо хтось із них виграє двобій із татарським богатирем, більше схожим на мавпу масою 200 кілограмів і зростом 2,5 метра. На диво усім Сашко скрутив тому голову голими руками. Після поєдинку сам вождь з благоговійним трепетом підніс переможцю зброю татарина, як того вимагав звичай цього племені, а переслідувати від'їжджаючих козаків ніхто навіть не подумав. Величезна шаблюка дуже приглянулась Сашкові.
Час минав, і все навколо змінювалось. Старі бойові товариші відходили у інщий світ, на зміну їм приходили нові, а коса старої все ніяк не могла добратись до серця хороброго воїна, хоча від доброго бою козак ніколи не ховався. Сам Сашко теж змінився: юнацька спритність та запальність зникла, натомість прийшли розсудливість та досвід, а також розуміння того, задля чого взагалі він живе і вбиває.

Обсуждение | Информация | Персонажи | Вверх

Партия:

Грицько Великап`ята, Семен Нечухрай, Сашко Дарнад

Комнаты:

I. Дим над Днiстром, II. Довга дорога додому, III. I мертвi позаздрять живим...

Добавить сообщение

Нельзя добавлять сообщения в неактивной игре.

Действия

Форум

Ой на горi на могилi | ходы игроков | III. I мертвi позаздрять живим...

Грицько Великап`ята

Семен Нечухрай

Сашко Дарнад

Добавить сообщение