Личный кабинет: Inilarm

Після секундної мовчанки Гелфорд продовжив розказувати:
"...Через деякий час староста прибув в покої короля. А тим часом Магні запросив мене з батьком до розкішного столу, який за декілька хвилин накрили члужанки.
- Сідай до нас Аваннод. Є до тебе розмова, - сказав король до щойно прибувшого старости
Аваннод любязно присів.
- Ти знаєш, що на наші землі наступає орда? Ось...добрі люди сповістили
- Ні, мій королю, - впевнено сказав староста
- То чого ти чекаєш? Збирай військо, бери меч в руки і вперед!
- Так, мій королю
- Ось ці добрі люди завтра зранку тебе проведуть, а поки йди готуйся
- Слухаюсь
Аваннод вклонився королю і вийшов з покої короля. А я, я ледь чув, що говорив король і староста, все турбували мене думки про ту дивну дівицю - Аннілу.....Ех...
Король перебив мої думки.
- Анніла, йди сюди доцю.
Доця? Це його дочка? Подумав я.
- О, моя доця прийшла. Ну, як там швейне діло просувається?...ик
- Добре, батьку.
- Ну, то йди спатоньки, моя миленька. А то вже пізна година і ще завтра нас чекає важкий день....ик
- Так, мій королю
Я дивився на неї нестримним поглядом, серце калатало, я неміг промовити ні слова. Вона замітила мій погляд, вже...вже було пізно відводити очі в іншу сторону, тай я не міг і відірватися. Анніла тільки мені підморгнула і рушили до спальні.
Що ж мені робити? Подумав я. Король вже був настільки п'яний, що він навіть і не помітив як за декілька секунд слідом рушив за Аннілою..."
Дворф оглянувся навколо і побачив, що дітей стає все більше. О, ні. Тут діти. Подумав дворф. І вирішив трохи скоротити історію:
"Ну, на наступний день ми провели старосту і вбили всіх урків, які напали на наше місто..."